У багатьох українців на слуху нещодавні інтерв’ю Дмитра Гордона з ворогами України – колишньою виконувачкою обов’язків прокурора АР Крим Поклонською і так званим міністром оборони маріонеткової ДНР Гіркіним («Стрелковим»). Ці персоналії повинні сидіти в українській тюрмі, а не давати інтерв’ю. Однак такі парадокси нашого життя.
Завдання Гордона – легалізувати сепаратистів
Інтерв’ю Д. Гордона – це ідеологічний прояв гібридної війни. Постає запитання: чиї гроші відпрацьовує Гордон? Звичайно, російські. Те, що нібито інтерв’ю з Гіркіним буде використано для міжнародного суду в Гаазі (Нідерланди), звичайна нісенітниця. Ця версія для дуже довірливих. Адже 8 червня Гаазький суд у справі збиття малазійського лайнера над територією України, де одним із підозрюваних проходить Гіркін, ухвалив рішення про його арешт у будь-якій країні світу. Завдання ж Д. Гордона – легалізувати сепаратистів і показати, що Росія не причетна до агресії на Донбасі, а це справа «добровольців» із Росії. Нібито Гіркін і його приватна банда вторглися в Україну за власною ініціативою. Це щось на зразок «приватної армії Вагнера», яка була направлена Росією в Сирію й Африку, зокрема в ЦАР.
Зовнішні і внутрішні вороги України мають усі легальні можливості вести підривну роботу: володіють ЗМІ, здійснюють інформативну діяльність, спрямовану на підрив державного ладу в Україні. Низка телеканалів, такі як «Інтер», «112-Україна», «ZIK», “News one”, “1+1», у руках ворогів України. Необхідно припинити антиукраїнський шабаш агентури Кремля в інформаційному просторі, оскільки телебачення впливає на свідомість населення.
До агресії в Криму були російські трубадури – різні колесніченки, царьови, ківалови. Зробивши свою роботу в Україні, вони втекли під крило Кремля або залягли на дно. Тепер «на сцену» вийшла «московська трійця» – В. Медведчук, Ю. Бойко, В. Рабінович, а також Є. Мураєв, який виступає як «інтелектуал». І як «інтелектуал» працює так званий «лідер громадської думки» Д. Гордон. Він веде свої передачі, бере інтерв’ю у різних людей, але час від часу показує свою антиукраїнську сутність, як із цими останніми інтерв’ю.
Гордон виступив проти присвоєння вулицям Києва імен Бандери та Шухевича
Хто такий Гордон? Він був єдиним депутатом Київради, що не підтримав присвоєння двом вулицям Києва імен борців за волю України – Степана Бандери та Романа Шухевича. А після голосування у знак протесту склав депутатські повноваження. Вихваляв у своїх передачах колишнього комуністичного керівника в Україні В. Щербицького (1972-89 рр.). За його твердженням, Щербицький – чудовий керівник, дбав про розвиток УРСР. Але він не каже, що цей «добрий керівник» очолив репресії проти українських патріотів, нищив українську культуру, демонстративно цурався української мови, вигнав киян 1 травня 1986 року на демонстрацію, коли вибухнув Чорнобиль. Гордон, коли ще був депутатом Київради, пропонував назвати вулицю в Києві іменем цього московського холопа. А ще він називав українських патріотів «обезянами, мартишками, макаками», казав, що «их интелектуальний уровень очень низкий». Також Гордон заперечує геноцид українців. Він заявляє, що Голодомор носив класовий характер, що він був спрямований проти так званих куркулів, і тут немає національного характеру. Тим самими приховує пам’ять мільйонів жертв Голодомору.
Гордон пропагує ще одну антидержавницьку позицію – виступає за чисто парламентську республіку, що в такий важкий для України період – період війни, є шкідливо. Він пропагує колективну безвідповідальність. Пригадаймо колективну безвідповідальність Центральної Ради і зосередження влади в одних руках у критичний період в Польщі у Ю. Пілсудського чи у К. Маннегрейма у Фінляндії. Також Гордон проповідує тезу В. Медведчука про федералізацію України. Ця думка проходить через його базікання, що не потрібно людям вказувати, як жити, хай у Львові шанують Бандеру, Шухевича, а в Харкові – своїх. Зараз Д. Гордон дуже активно пропагує генерала Ігоря Смешка, на президентських виборах крутився у його штабі, а нещодавно в одному з інтерв’ю на каналі «Наш» (також проросійський) висловився, що кращого секретаря РНБО, ніж Смешко, немає. Генерал Смешко – чергова пташка із проросійського гнізда Медведчука, на яку одягнули маскувальне українське оперення. Кар’єра Смешка зростала за президента Л. Кучми, а службовими сходинками просував В. Медведчук. «Позитивний» Смешко був замішаний у торгівлі зброєю та причетний до отруєння Віктора Ющенка. Свого часу глава Адміністрації Л. Кучми В. Медведчук добився призначення Смешка керівником комітету з питань військово-технічного співробітництва. А в 2003 році Медведчук забезпечив своєму протеже посаду голови СБУ, яку той займав до 2005 року. На посаді голови СБУ Смешко запам’ятався незаконним стеженням і прослуховуванням лідерів опозиції. Після приходу до влади Ющенка Смешко намагався довести свою непричетність до його отруєння, але президент позбавив його посади. Відкараскавшись від кримінального переслідування, Смешко на довгі роки заліг на дно, і лише в 2019 році медведчуківські телеканали і Д. Гордон витягнули генерала на світ. Отож Смешко – це ще один проросійський діяч в Україні.
Телеканали стали зброєю в гібридній війні Росії проти України
Телеканали, які належать проросійським діячам, стали зброєю в гібридній війні Росії проти України. Але вони діють витонченими методами, так що непрофесійний глядач втрачає будь-які раціональні орієнтири і починає вірити московській пропаганді. Ці телеканали подають повідомлення про бойові дії та російську підривну діяльність, періодично надають слово «комбатам» і волонтерам та іншим джерелам об’єктивної інформації. Однак паралельно у контексті російських ЗМІ щодня з’являються посіпаки й «експерти», які заперечують російське вторгнення або звинувачують у війні саме Україну. Аудиторію свідомо заганяють в абсурд. Так «втікач» із Росії Ілля Пономарьов часто говорить правильні речі, але вкидає ложку дьогтю у бочку меду. В одному з ефірів телеканалу «ZIK» натякав, що причиною вторгнення росіян у 2014 році була спроба Верховної Ради України скасувати мовний закон Колесниченка – Ківалова. На телеканалі «News one» ведучий Є. Червоненко заявляє, «що росіян і українців зробили ворогами, коли війна – треба шукати, що об’єднує, а не роз’єднує». Телеканал «Інтер» паралельно з новинами від спікерів ООС поширює кремлівський пропагандистський контент (акція «Наш полк», що є українською модифікацією російського «Безсмертного полка»).
Час від часу проросійські медіа ще ретранслюють кремлівську пропаганду через маргінальних політиків України. Приклад – кремлівська пропагандистська машина працює на «великого політика» Надію Савченко, яка регулярно навіює телеглядачам тези Путіна: «Ми все одно будемо жити в одній країні, а тому повинні почути їх» (російських сепаратистів) або підтверджує тезу російської пропаганди: «Війна з Росією триває тому, що це вигідно українській владі».
Проросійські ЗМІ вдало використовують і свідомих українських політиків, експертів та активістів, що беруть участь у їхніх передачах, виправдовуючись тим, що співпраця з ними – це нібито можливість «донести альтернативну точку зору». Прикладом є участь Ю. Михальчишина на медведчуківському «ZIK” у харт-шоу Н. Влащенко. У цьому напрямку працює і «спецагент» Д. Гордон, а його останні інтерв’ю з ворогами України свідчать про це.
Нагадаємо слова хасидського рабина XVIII-XIX ст. Маргенштерна: «Можна імітувати все, крім істини, бо зімітована істина – то вже не істина». Ще більш красномовно й актуально звучать сьогодні слова Володимира Винниченка, сказані ним у 1924 році: «Усі газети Росії підтверджують своїм теперішнім поводженням неможливість існування заповіді «Не бреши». Діяльність Дмитра Гордона підтверджує слова великого українського письменника…
Павло Сливка, політолог, історик
Джерело: Тижневик "Номер один"
3415