Ентузіасти з Бережанщини відреставрували старовинну фігуру Святого Яна. Її поставлено 167 років тому на узбіччі дороги на Львів біля джерел, воду в яких місцеві жителі вважають цілющою.
Пам’ятник відновлювали меценати із Бережанщини, які називати себе не хочуть, мовляв, таким не хваляться. За реконструкцію взялися художник-реставратор Павло Банников та його помічник Григорій Турчин. Робота була вкрай делікатна. Щоби камінь був ще міцнішим, обробили його спеціальним розчином.
– Близько місяця ми витратили, аби відреставрувати святиню. Громада надавала нам кошти на матеріали, за роботу я грошей не взяв. Хочу сказати, що пам’ятник був у досить знищеному стані, не було руки, обличчя також були пробиті, склалося враження, ніби по пам’ятнику стріляли. Ми спілкувалися зі спеціалістами, як краще вчинити, аби на пам’ятник не впливали погодні умови, не кинувся грибок, покривали його відповідними матеріалами, і ось зараз він тішить око тих, хто приходить до нього і щиро вірить у його чудодійну силу, – прокоментував Павло Банников.
Григорій Турчин разом з іншими майстрами повертав до життя три закинуті храми у районі – в Бережанах, Біщому, Куропатниках, тому фаховий рівень майстрів не викликає занепокоєння, все виконано на найвищому рівні.
Бере за душу історія-легенда появи цього пам’ятника, яку переповідали люди. З їхніх переказів, у давнину один заможний добродій побивався через хворобу своєї дитини. Син був незрячим. Гроші мав – не було щастя. До яких тільки лікарів не ходив – усе марно. Якось приснився тому згорьованому батькові віщий сон. Голос із неба казав: 7 липня, у день Івана, піди дорогою з Бережан у напрямку Львова, по лівому боці знайдеш три джерела, перед світанком водою із кожного з них умий свою дитину…
Той пан так і зробив. На Івана Купала, ще й сонце не встигло вигулькнути з-за гори Лисиці, він скропив джерельною водою незрячого сина. Того ранку було прохолодно, тож батько пішов через дорогу в сусідній ліс назбирати гіллячок, розпалити вогонь і зігріти малого. Коли ж повернувся з оберемком хмизу, син радісно вигукнув: «Тату, тату, дивись-но, які рясні тут черешні!» Так сталося диво – малий прозрів. На знак вдячності щаслива родина поставила на цьому місці фігуру Івана Хрестителя.
У чудодійність цієї води вірять і сучасні українці. Вважають її оберегом. Приходять до джерела біля Святого Яна по здоров’я, силу, удачу перед далекою дорогою і у добрих справах. Святий Ян пережив різні лихоліття. В атеїстичні часи пам’ятник хотіли знищити, на щастя, він встояв і милує око подорожуючих.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: бережани, фігура Святого Яна
12970 