20 серпня в урочищі «Дубина» поблизу Кривчого Борщівського району відбувся мітинг-реквієм, панахида та освячення встановленого хреста, меморіальної дошки полеглим воякам ОУН-УПА, які загинули біля гроту «Глинка» у серпні 1945 року. Участь у вшануванні пам’яті загиблих «умістів» узяли голова обласної ради Віктор Овчарук, народний депутат України Олег Барна, керівники району, громадські активісти, місцеві громади.
Священнослужителі відправили панахиду за душі звитяжців. Місцеві аматори підготували концерт патріотичних пісень.
Звертаючись до земляків, Віктор Овчарук наголосив: «Сьогодні ми зібралися тут, в урочищі «Дубина» поблизу Кривчого, щоб помолитись за душі воїнів УПА, які своєю кров’ю заплатили за незалежність України, та вшанувати їх пам’ять. Ці хлопці, серед яких найстаршому було 30 років, наймолодшим — по 23, не задумуючись, віддали своє життя за вільну Україну. Вони жили і воювали заради цієї високої мети, заради неї і поклали свої юні голови. Їхній подвиг, їхній приклад надихнули і нинішніх захисників України. У жилах сьогоднішніх наших військовослужбовців, котрі обороняють Україну на сході, тече кров колишніх героїв ОУН-УПА. На жаль, і сьогодні їм доводиться віддавати свої молоді життя за високу мету – Незалежність України. Твердо знаю, що, маючи таких мужніх захисників, Україна – не переможна!
Напередодні найбільшого державного свята Дня Незалежності хочу привітати вас, ваші родини, вашу громаду із 26 Днем народження країни. Україна – це європейська держава і вона відбулася, утвердилася на політичній карті світу! Нині попри всі труднощі та перешкоди, попри військову агресію наша країна йде незворотним шляхом реформ та змін до остаточної побудови сучасної, консолідованої держави з потужною економікою та сталою демократією. І на цьому шляху нас чекає лише успіх!»
Також очільник обласної ради зазначив: «Цьогоріч ми відзначатимемо 75-ту річницю створення УПА. Роль цієї організації у визвольних прагненнях українців важко переоцінити. УПА – це втілення величі духу українських вояків – борців за волю України, символ непоборності української нації. Навіть загиблі, вони залишилися нескореними. Їхнім гаслом було “Здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї”. Ми пам’ятаємо їх, беремо з них приклад. Обласна рада 2017 рік оголосила роком УПА в області. На останньому пленарному засіданні виділено 500 тис. грн. для проведення благоустрою історичного місця – розташування табору воєнної округи УПА «Волинь-Південь», нині там знаходиться музей «Антонівецька республіка». Про Українську повстанську армію написано чимало, однак вистачає в її історії і малодосліджених сторінок. Такою, зокрема, є «печерна» тема, тобто перебування «оунівців» у печерах, які свого часу не один рік слугували для повстанців унікальними криївками. Слідів діяльності ОУН-УПА в печерах ще ніхто серйозно не досліджував. Вважаю це чималим упущенням, яке мало би бути виправлено. Вірю, що знайдуться фахівці, які розкриють таємниці підземних схованок «умістів» для нащадків. А також сподіваюся, що в одній із печер, які довгий час були для повстанців підземними домівками, колись зроблять музей. Сьогодні ж ми маємо помолитися за душі звитяжців, які своєю кров’ю заплатили за незалежність України, та вшанувати їх пам’ять».
Довідка:
9 серпня 1945 р. група енкаведистів викрила наших повстанців у глухому гроті неподалік с. Верхнє Кривче. Ця невелика печера служила завжди добрим пристанищем для українських борців. Її довжина сягала майже 20 метрів і закінчувалась глухою місткою порожниною.
Цього ж дня у гроті заквартирувала боївка Степана Слишинського, пс. «Комар» (нар. у с. Завалля над Збручем у районі Мельниці-Подільської). 20 радянських найманців, які прибули з Сапогова, оточили цей грот.
На узвишші поставили три скоростріли, націлені на вхід, і наказали виходити по одному. Хлопці мовчали. Облога тривала 2 доби. «Енкаведисти» розпалили вогонь біля входу в печеру, сподіваючись, що дим викурить повстанців. Але ця затія була марною. Тоді відправили кривченського лісника Бугеру із запискою, в якій наказали здатися. Повстанці не відповідали. В ніч з 9 на 10 серпня обложені, вибравши момент, почали прориватися з оточення з боєм. З грота вибігли четверо повстанців і розбіглися у різні боки. Першими вискочили Петро Олексин («Тарас») із с. Гермаківка і «Шелест» (справжнє ім’я не ідентифіковане), вони врятувалися. Інші два стрільці – Дмитро Головатий («Гала») і Степан Чернецький («Твердий») – упали від прицільних пострілів «енкаведистів». Троє залишилися у гроті й відмовились виходити.
10 серпня» енкаведисти» замінували грот і підірвали його. Від потужного вибуху під землею загинули Петро Матіїв («Зубенко») із с. Гермаківка, Іван Бездітний («Соловій») і Дмитро Бугера («Недоля») – обидва з Верхнього Кривчого. Але спелеологи знайшли тільки один скелет. Де ще двоє, не відомо.
У тім бою за нашу волю загинули:
- Бугера Дмитро 1915 р. н. («Недоля»), с. Верхнє Кривче.
- Бездітний Іван Андрійович 1921 р. н., член ОУН («Соловій»). Стрілець СКВ УПА. Загинув під час облоги Кривченського грота 10.08.1945 р.
- Головатий Дмитро Васильович 1922 р. н., член ОУН («Гала»). Стрілець СКВ. Загинув 9.08.1945 р. під час облоги Кривченського грота. Похований у с. Гермаківка.
- Матіїв Петро Васильович 1922 р. н. («Зубенко»), с. Гермаківка.
- Чернецький Степан Петрович 1927 р. н., член ОУН («Твердий»). Підпільник. Загинув 9.08.1945 р. під час облоги Кривченського грота. Похований у с. Гермаківка.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3418