У суботу, на Андрія (13 грудня), коли дівчата готувалися ворожити, а юнаки – збитки робити, троє мисливців за металевим брухтом рушили на “копи”. Цілеспрямовано чи випадково, та опинилися вони на Теребовлянщині, у с. Соснів. Село це історичне, перша письмова згадка датується ХV ст. На початку 1900-х років діяли тут товариство «Просвіта» та кооперативи «Луг» і «Сільський господар».
На Теребовлянщині старовинний локомобіль хотіли здати на брухт
Отже, заїхали копачі на територію колишньої ферми та почали шукати, «продзвонювати» землю металодетектором. І раптом прилад насправді задзвенів, подаючи сигнал про солідну знахідку. Щасливі шукачі пригод бігом за лопатами і почали копати, нервово між собою обговорюючи розмір “скарбу”. Проте вони навіть уявити не могли його справжніх розмірів – приблизно 3-4 тонни чистого металу! За один раз не впорались, тож довбати мерзлу землю довелося декілька днів. Аж поки нарешті дістали справжнісінький локомобіль, а простіше – парову машину довжиною майже 4 метри та заввишки понад 3 метри. Старожили пригадали, що до 1939 року в селі жила така собі пані генеральша. Мала фільварок і цегельню, до того ж була в селі й ґуральня. Тож заможна ґаздиня і придбала аж два локомобілі: використовували їх під час жнив. Та коли Галичину приєднали до Радянського Союзу, пані, сподіваючись, що це все не надовго, наказала вирити яму, оббити її усередині дошками та сховати там парову машину. Старожили припускають, що другий агрегат сховано десь неподалік.
U.B.z.: Der Dampf singt in dem Kessel der Lokomobile. Ein Pfeifsignal – gleich wird sich der schwere Dampfpflug in Bewegung setzen.
1423-48
Так от, коли копачі побачили, що за диво-техніку знайшли, насамперед познімали з неї всі деталі та здали на металобрухт. Потому попросили тракториста, який працював неподалік, зачепили унікальний локомобіль за металеву вісь і почали тягти до пункту прийому брухту. Та сили виявились нерівними – коли їхали через греблю, вісь обірвалася, трактор ледь не скотився в річку, а мобіль лишився непорушно височіти посеред дороги. Порадившись між собою, горе-пошуківці вирішили залишити його там.
Тиждень стояла історична цінність посеред дороги, бачили парову машину поліцейські, проте працівників музею чомусь ніхто не викликав. Тим часом чутки про цікаву знахідку дійшли до “чорних» археологів, почали шукати покупця, готового заплатити за “залізяччя” добру копійку. Подейкують, на початках вимагали півтора мільйона гривень, та ніхто не поспішав розв’язати гаманець за напіврозкручену парову машину. Нарешті сторгувалися з одним тернопільським олігархом, але за значно дешевше. Чоловік цей захоплюється старовиною і планує локомобіль відреставрувати та встановити у себе на фірмі. Лишається сподіватись, що незабаром люди зможуть побачити справжній локомобіль.
Тим часом фахівці, яким пощастило побачити технічний засіб, стверджують, що в Україні збереглися лише 2-3 подібні старовинні мобілі.
У Кременці знайшли три глечики з монетами
Не дарма у соцмережах “чорні” археологи хваляться, що цей рік видався для них досить вдалим. Правда це чи вигадка, утім жителі Кременця вже понад 300 днів переповідають розповіді про три скарби, нібито знайдені трьома Василями на самого св. Василя, тобто на Старий Новий рік. Почалось усе з того, що один Василь вирішив пройтися з металошукачем полем, на якому його родич знайшов старовинну монету. Далеко не зайшов, як прилад подав сигнал. Відкинув чоботом брилу землі та, мов у казці, побачив під ногами глиняний глечик зі старовинними монетами. Чолов’яга на радощах зателефонував до кума, також Василя, і розповів про знахідку. Як відомо, у Кременці ледь не кожен другий цікавиться історією та мріє знайти скарби. Тож наступного дня вже кум пішов тією ж стежкою і неподалік того ж місця його металошукач “запищав”. Дядько й копнути-то не встиг, як побачив у мерзлій землі глиняний глечик. Дістав, а на ньому зверху ще й ряднина збереглась! Василь потрусив – і монетки солодко задзвеніли біля вуха. На радощах удома розповів про знахідку родичеві, також Василеві. І той довго не барився, тихенько дістав свій металодетектор і гайда на те саме поле. Не повірите, але і він знайшов неподалік скарб, причому нібито значно більший за два попередні!
На жаль, усі монети Василі продали через інтернет приватним колекціонерам, адже українське законодавство досить лояльно ставиться до всіляких «чорних» археологів: за незаконне проведення розкопок археологічної спадщини передбачено штраф (приблизно 1 тис. 700 грн) або позбавленням волі (ст. 298 КК). Хоча в Україні ще жодного разу нікого не покарали за недозволені розкопки, навіть адмінпротоколу не склали.
Водночас для придбання металодетектора не потрібний навіть спецдозвіл: користуватися ним заборонено лише на території пам’яток археології, визнаних державною власністю. Більше того, довший час практично у центрі Тернополя, поблизу залізничного мосту при в’їзді на вул. С. Крушельницької, висів величезний білборд із рекламою металошукачів. Тобто держава не тільки не забезпечує надійної охорони пам’яток та історичних знахідок, а й «не помічає» самої проблеми. Тому безцінні монети, зброя, унікальні старовинні речі зникають у приватних колекціях. Непоодинокі випадки, коли предмети старовини знищують, пошкоджують або руйнують під час розкопок, як і сталося з паровою машиною.
Жанна Попович (фото із вільних соцмереж)
Довідка Вікіпедії: Локомобіль – транспортний засіб або компактний пересувний паровий двигун для сільськогосподарських потреб та вироблення електроенергії у польових умовах. Паливом для нього слугували різні відходи (тирса, тріски, лушпиння), місцеве паливо (дрова, торф, солома тощо) або вугілля, мазут. Переваги мобіля: надійність, невимогливість до якості води та палива, великий термін експлуатації, простота монтування на місці. Недоліки: низька економічність та велика металоємність.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: локомобіль, Соснів, Теребовля
7832 