Десятки країн, тисячі та сотні життєвих історій. Ми підготували для наших читачів спецпроект «Наші за кордоном». У сьогоднішньому випуску «досліджуємо» Італію. Це неймовірно красива країна контрастів, тут є гори, море, ліси, багата історія, смачна кухня і привітні мешканці. Останнім часом Італія приваблює Українців не лише як країна, де можна заробити грошей, а й добре відпочити. Однак Італія туриста і заробітчанина – це дві різні країни. Про особливості проживання в цій країні і побут нам розповіла Оксана Сушельська, яка працює в Італії вже понад 10 років. Далі читайте у нашому матеріалі.
– Мабуть, почнемо з основного запитання: чому Ви вирішили покинути Україну й обрали саме Італію?
– Знаєте, тоді часи такі були й обирати не доводилось. Я жила в одному із сіл Тернопільської області. Моя історія така ж, як і тисяч заробітчан. Чоловік пив, перебивався тимчасовими заробітками, на яких йому і платили оковитою. У мене на руках троє дітей і всіх треба нагодувати й дати освіту. У той час в українців не було особливо варіантів, в яку країну поїхати. Я позичила по сусідах грошей і поїхала.
– Як щодо мови, Ви спілкувалися італійською чи англійською?
– Ніякою (сміється, – авт.). Яка англійська? Це зараз я вже розумію, наскільки важливо знати принаймні одну іноземну мову, і діти мої вивчають англійську, італійську і польську, бо хто його знає, як життя складеться. Знаєте, коли ти приїздиш у чужу країну і не знаєш мови, то відчуваєш сильний дискомфорт. Я не могла навіть продуктів купити в магазині без пригод. Але дуже вдячна нашим співвітчизникам, які допомогли мені адаптуватися. Нам треба триматися купки, я завжди це говорю. Взагалі дуже малий відсоток італійців володіють англійською, переважно на півдні.
– На Вашу думку, нам ще далеко до Італії, маю на увазі якість життя?
– Добре там, де нас немає. Насправді Італія – дуже контрастна країна. Я прожила 5 років на півночі Італії, там усе таке «вилизане», гарне, акуратне. Усі чудово виглядають, ціни високі, але й зарплати відповідні. Згодом мені довелося змінити місце проживання. І я потрапила у зовсім іншу Італію – сміття на дорогах, стіни розписані графіті, брудні вулиці. Перші кілька тижнів ходила у трансі, важко було звикнути, але згодом минулося. Італійці взагалі трохи байдужі, вони живуть одним днем. Так от щодо відповіді на ваше запитання – все залежить від регіону. Зараз я мешкаю в регіоні «Кампанія» і мені інколи здається, що рівень життя приблизно однаковий, але якщо би порівнювати з Венецією, то Україна програє.
– Давайте поговоримо про побут, ціни та соціальні гарантії. У скільки обійдеться нерухомість в Італії?
– Ох, це все справді дуже індивідуально і залежить від регіону країни й віддаленості від великого міста. Взагалі є невеличкі містечка, де можна почути українську мову частіше, ніж італійську, настільки багато наших співвітчизників. Можна орендувати як квартиру, так і кімнату. Найдешевшу квартиру, що я бачила, здавали за 300 євро, але, як то кажуть, житловий стан і все. Ну а далі ціни можуть рости і рости. Якщо купувати нерухомість, то середня вартість за 1 кв. м – 2 тисячі євро, але зрештою є регіони, де 1 кв. м вартує 1 тисячу євро.
– Що можете сказати про систему освіти?
– Така ж, як і у нас. Дитячий садочок, молодша школа, середня школа, вуз. До речі, тут багато навчальних закладів, де готують дизайнерів та модельєрів. Є приватні і державні вузи. Навчання у приватних стартує від 6 тисяч євро за рік.
– А як живуть пенсіонери?
– Знаєте, чим тепліший регіон, тим більше ви побачите пенсіонерів. Мені взагалі інколи здається, що пенсійного населення у них більше, ніж дітей. До речі, італійські родини не великі – одне або двійко дітей. Велика кількість пенсіонерів з інших країн Європи воліють жити в Італії. Тут дуже хороший клімат і взагалі рай для пенсіонерів. Середньостатистична пенсія в Італії – десь близько 1000 євро. Соціальна пенсія – 200-400 євро.
– Якщо говорити про зарплатню, то на який дохід можуть розраховувати наші співвітчизники?
– Справа в тому, що дохід залежить напряму від регіону, де ти працюєш. Дуже суб’єктивно можу говорити про заробітну плату, бо, для прикладу, українців не часто побачиш на роботі в офісі, адже уряд Італії розробив певну квотність. Нюансів не знаю, але нашим важко туди потрапити. Середньомісячна зарплатня – від 1 до 2,5 тисячі євро, при цьому найвищий показник буде у Венеції, а найнижчий, я думаю, у Неаполі.
– А що скажете про медичне обслуговування?
– В Італії медицина вважається безкоштовною. Державні клініки надають свої послуги на дуже високому рівні, але деякі ліки і послуги необхідно оплатити. Знову ж таки в Італії, як би це дивно не звучало, сильно розвинена бюрократія, тому надання послуги можна чекати дуже довго і багато італійців обирають приватні клініки для обслуговування. Взагалі медичне страхування надзвичайно вигідне, сподіваюся, в Україні скоро буде так само. Платні послуги стоматолога та окуліста дуже дорогі.
– Як влаштована транспортна система?
– Я живу поруч Неаполя і транспортна система тут розвинена слабо. Міські електрички – це сполучення з Неаполем, у Неаполі- метро й автобуси, які їздять не часто. Багато хто користується власними автівками. І ще один вид транспорту користується надзвичайною популярністю – це скутер. Вартість бензину – близько 1,5 євро, та якщо ти заправлятимеш сам, то буде дещо дешевше, якщо ж працівник заправки – дорожче. Тут дуже хороші дороги, рівненькі і ремонтують їх швидко. Автостради платні, але думаю, ці гроші можна заплатити, аби їхати з комфортом. До речі, автомобіль тут – тільки засіб пересування. На всіх транспортних засобах наявні пошкодження, вони зовсім не дотримуються ПДР, і це для них нормально.
– А як щодо продуктового кошика?
– Мені говорити про це важко, бо місцеві знають де які продукти брати вигідніше. Знову ж таки ціни в Римі будуть відрізнятися від цін в Неаполі. Якщо в загальному то: яблука 0,90 – 2 євро, капуста білокачанна 1 – 1,50, апельсини 1,50, морква 1 євро, картопля 0,50 – 1, помідори 1 – 2, огірки 1 – 2, курка ціла 3,50, свинина 4.50 – 5, яловичина 7, пармезан 10 -15, моцарелла 7 – 8, (усі ціни вказані за кг.) яйця від 1 євро за 6 шт., олія оливкова 2- 5 євро за 1 л., макарони від 0,60 за 500 гр., пиво від 1,80, вино від 1,50 за пляшку.
– Чим в основному харчуються італійці?
– Італійська кухня – це не лише макарони (посміхається, – авт.). Тут є різноманітні закуски, супи, традиційні м’ясні страви, свіжа риба, молюски, птиця, велика кількість різноманітних сирів, смачна кондитерська продукція та морозиво. Зрештою, що на столі, знову ж таки залежить від місця проживання, бо готують вони з локальних продуктів. Я часто харчуюся макаронами з томатами, тунцем, оливками, кукурудзою, сиром. Люблю прошуто і місцеве морозиво, а ще – вино. А італійська піца – це щось неймовірне, після того, як скуштуєте її тут, то в Україні вона буде несмачна. Це якби італійська господиня борщ варила. Взагалі в італійців культ пасти, адже є понад 200 видів. Тут велике значення надають різноманітним салатам, на італійській це звучить як «інсалата», овочам, оливковій олії, морській солі – яскравий і корисний мікс для кожного.
– Що Вас найбільше вразило в цій країні?
– Сієста. Спочатку я думала, що це жарт. Але дійсно, магазини відкривають о 8-9 ранку, а з 12.30-13.00 до 16.00 вони зачинені на сієсту, навіть заправки. Головна цінність для будь-якого італійця – його родина, а головний скарб – це діти. Дітей тут дуже балують, ними пишаються, нічого не забороняють і всюди беруть з собою.
– Які у них є цікаві традиції? І взагалі, які італійці в побуті, чим захоплюються?
– Італійці дуже експресивні, емоційні і багато жестикулюють. Вони говорять дуже швидко, постійно звертаються «каро» або «каріна», що означає дорога чи дорогий, багато обіймаються, цілуються, між іншим, навіть чоловік чоловіка. У місцях, де мало туристів, живуть дуже скромно, а жінки навіть не ходять у коротких спідницях чи шортах. Італійці дуже добрі і завжди прийдуть на допомогу, головне їх не злити, і ще багато італійців – націоналісти. Якщо говорити про свята, то тут вони проходять дуже феєрично. День міста можуть святкувати 2 тижні. Тут люблять веселощі і свята. Італійці – християни, тому багато свят перегукуються. До речі, що цікаво, Різдво тут святкують у колі родини, а от Пасху – в колі близьких друзів. Новий рік воліють святкувати на вулиці, де традиційно танцюють, співають, веселяться. У цей день прийнято звільняти свій дім від непотрібних речей, їх викидають через вікно, також тут люблять бити посуд, це допомагає позбутися негативної енергії та образ. А ще тут усюди зображення святих і Папи Римського – у приватних будинках і в громадському місці. Багато віруючих носять з собою іконки в гаманцях. А якщо Папа Римський вирішив приїхати в якесь місто з візитом, то всі мешканці обов’язково прийдуть відвідати такий захід. Італійці ходять до церкви усією родиною. Так прийнято.
– Чи плануєте повертатися в Україну?
– Я повертаюсь сюди щороку, провідати батьків. Італія стала для мене домівкою, адже 13 років це багато. Навряд чи я б могла адаптуватися тут. Але мої діти живуть в Україні. Звісно шкода, що доля нас розкидає по світу.
Вікторія Ушакова
Джерело: Тижневик "Номер один"
3812