На початку вересня Верховна Рада ухвалила новий Закон «Про освіту». Шлях до нього був довгим і складним, та все ж автори знайшли необхідну депутатську підтримку. Запропоновані у законі зміни торкнуться всіх учасників процесу – учнів, педагогів, батьків. Детальніше про них розповідає народний депутат України Роман Заставний.
Мінятимуть систему та підходи
– Романе Йосиповичу, які принципово нові підходи до навчального процесу пропонує нова реформа освіти?
– Основний підхід, який Міністерство освіти запроваджує з цією реформою, – компетентний підхід (ред. «компетентність» – обізнаність, поінформованість). Такий метод навчання спрямований на досягнення результатів, уміння учнів самостійно шукати і знаходити потрібну їм у житті інформацію. Адже, як відомо, існуюча до сьогодні система освіти у школах лише передавала дітям закладені в стару програму знання. Із прийнятою реформою школярам не тільки розкажуть і покажуть, де знаходити інформацію, а й як відрізнити надійне джерело від ненадійного, що, погодьтеся, серед масовості інформпотоків сьогодні дуже важливо. Тобто компетентний підхід, крім стандартної таблички множення, вчитиме використовувати її для вирішення реальних життєвих задач. Чи, наприклад, література: педагоги повинні будуть акцентувати не на прочитанні школярем того чи іншого твору, а на прищепленні любові до процесу читання загалом. Для цього вчителям дозволили самостійно вибирати, з якими книгами ознайомлювати учнів молодших класів, запровадивши у навчальну програму сучасну українську дитячу літературу.
Ще не менш важливими є громадянська компетентність і фінансова грамотність, які інтегрували в нову програму. Тобто це не будуть окремі шкільні предмети, а базові вміння щодо грошей, громадянства подаватимуть у навчальних матеріалах з математики, історії, літератури тощо.
Навчання у школах триватиме 12 років і матиме три етапи: початковий, середній та профільний, де учні визначатимуться з подальшим напрямком своєї професії, а отже, і з необхідними їм предметами.
– Закон планували ухвалити ще перед канікулами, але розгляд відклали. Які положення мали найбільший спротив серед депутатського корпусу?
– Закон і справді не ухвалили до закінчення попередньої сесії, як це планувалося спочатку. Проте варто віддати належне Міністру освіти Лілії Гриневич, яка не кинула цю справу напризволяще. Бачачи спекуляції окремих депутатів на мовному питанні реформи, а це було чи не основною темою критиканів, які насправді лобіювали власні інтереси, Лілія Михайлівна особисто опрацювала законопроект із кожною фракцією, попередньо рахувала голоси «за» і «проти» цього документа. І коли отримала попереднє схвалення в більшості, законопроект подали парламенту на голосування в другому читанні, що, як бачимо, дало позитивний результат. Відтак, уже з 2018 року діти підуть у 1-й клас за новою реформованою системою освіти.
Вчителів стимулюватимуть грошима
– Які новітні методики викладання пропонує закон і чи передбачають вони використання сучасних електронних засобів: планшетів, цифрових програм, мультимедійних дощок?
– Окрім вже згаданих підходів, безумовно, не варто забувати і про оцифрування сучасного суспільства. Тобто ми не можемо відкидати роль електронних засобів у повсякденному житті. Відповідно, сучасні гаджети необхідно зробити не завадою, що забирає час на навчання, а допомогою в освітньому процесі. Як уже зазначали, для їх кориснішого використання і навчатимуть дітей відрізнити правдиве джерело від непотрібної інформації.
Також навчальні матеріали за реформованою програмою будуть доступні в електронному вигляді, щоб доступ до них мали як вчителі й діти, так і їхні батьки.
– Закон вимагає потужного державного фінансування. Чи не виникне ситуація, що закон є, а коштів на його впровадження немає?
– Прийнятий Закон про освіту передбачає бюджетні асигнування від держави на освіту не менше 7% валового внутрішнього продукту. Загалом, як повідомила Лілія Гриневич, на реформовану освіту необхідно 160 млрд. грн. Ці гроші підуть на збільшення зарплати вчителям, держсертифікації педагогів, проведення ЗНО по завершенню базової середньої освіти (крім оцінювання після здобуття повної середньої освіти), запровадження 12-річного навчання у школах, перевезення дітей сільської місцевості до та зі шкіл, забезпечення учнів, які навчаються не за місцем проживання, гуртожитками. Щоб зменшити навантаження на бюджет, сертифікацію вчителів та ЗНО для випускників середньої школи впроваджуватимуть поступово.
– Закон пропонує суттєве підвищення зарплати педагогам. Зрозуміло, що це справа не одного дня. Та все ж, коли їм варто очікувати зростання виплат? Можливо, розроблено графік підвищень?
– Дуже важливо, щоб реформовану освіту дітям давали кваліфіковані педагоги. Звісно ж, для якіснішої роботи останніх їх треба мотивувати. Нещодавно держава збільшила зарплату вчителям на 50%. Підвищили і стипендії для студентів-педагогів природничо-математичних спеціальностей, щоб залучити туди сильніших абітурієнтів.
У проголосованому законі визначено, що зарплата вчителя має бути на рівні трьох мінімальних. Відтак педагог зразу підніметься до середнього класу, як це є у всіх розвинутих країнах.
Курси підвищення кваліфікації для освітян оплачує держава.
Для більшого мотивуванням вчителям пропонують добровільну сертифікацію. Всі, хто її пройде, повинні будуть ділитися здобутим досвідом із колегами, а за це отримуватимуть 20-відсоткову надбавку до зарплатні.
Гроші підуть за… дитиною
– Розкажіть про механізм «гроші ходять за вчителем». Як він виглядатиме на практиці?
– Частково цей механізм реалізується у тому, що я щойно сказав, – надбавці до зарплати для тих вчителів, які самостійно захочуть пройти сертифікацію і далі стати наставниками для своїх несертифікованих колег.
Але тут я хотів би наголосити на впровадженні механізму «гроші ходять за …», навпаки, для учнів. Тобто зараз гроші на освіту на місця передають у залежності від того, скільки дітей навчається у тій чи іншій школі. Треба пам’ятати, що вартість навчання однієї дитини в сільській малоукомплектованій школі більша, ніж у достатньо наповненій міській. 60% шкіл сьогодні є в селах, тож якщо звести в єдину суму, що виділяється на кожну дитину, малі школи просто не зможуть функціонувати.
Тому наразі механізм «гроші за дитиною» в державі застосовують тільки в інклюзивній освіті. Цьогоріч уперше на таке навчання виділили понад 200 млн. грн., ці кошти буде розподілено по школах саме за кількістю дітей, які вчаться в них за інклюзивною системою.
Також у прийнятому законі передбачено «гроші за дитиною» в приватній освіті. Адже ті батьки, які віддають дітей у приватні школи, теж сплачують податки державі. І держава повинна підтримувати здобуття загальної середньої освіти загалом. Звичайно, тут є умова: вартість навчання у таких закладах не має бути надто високою. Наприклад, якщо плата за навчання в школі становить 1000 євро, заклад не отримає державних коштів.
– Школи отримають певну автономію. Це стосується як впровадження навчальних програм, так і фінансування? Які механізми контролю передбачені для того, щоб не допустити хаосу?
– Згідно з законом, школа тепер самостійно ухвалюватиме навчальні плани. Єдина вимога Міністерства освіти – ці програми мають бути націлені на результат. Відповідно МОН перевірятиме результати навчання у кожній школі. Усі ЗОШ повинні звітувати про отримані та витрачені ними гроші на сайті, щоб переглянути цю інформацію могло не тільки Міністерство, а й батьки учнів. Перевіряти школи буде новостворене Агентство забезпечення якості освіти. А вибирати на посаду директора – спеціальна незалежна комісія. До речі, керувати навчальним закладом він зможе не більше, ніж дві каденції поспіль по 6 років кожна.
Відтак хаосу, вважаю, не виникне. Навпаки, колектив школи матиме стимули показати кращі результати роботи, щоб гідно представити свій заклад серед інших.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3415