Минулого вівторка тернопільська влада вирішала значно підвищити плату за проїзд у громадському транспорті. Ці непопулярні кроки, які вступили в дію з 1 листопада, викликали значне обурення серед місцевого населення. Після кількатисячного віче на Театральному майдані, яке відбулося в неділю, 4 листопада, та пікетування міської ради наступного дня під тиском людей рішення виконкому скасували, а тарифи повернули до попереднього розміру. Чи надовго?
Підвищення тарифів: офіційна версія
З 1 листопада в Тернополі почали діяти нові тарифи на перевезення пасажирів у громадському транспорті, а саме: згідно з рішенням виконавчого комітету ТМР, пасажири платять готівкою за одну поїздку в маршрутному таксі 9 гривень, у тролейбусі – 8.
Мер міста Сергій Надал пояснив причини підвищення плати за проїзд.
– Сталося так, що громадський транспорт Тернополя опинився на межі існування. Останні тарифи на проїзд змінювались більше року тому. З того часу зросла вартість паливних матеріалів на 16%, розмір мінімальної зарплати – на 15%, а вартість електроенергії – у 2,5 раза. Через борги тролейбуси вже з 30 жовтня могли бути відключені від електропостачання. Зупинилися б і приватні перевізники, бо їхня діяльність, за усіма економічними розрахунками, була кризовою. Через економічну кризу держава не виділила коштів на заробітну плату тернопільським освітянам та медикам – а це близько 60 млн. грн., які планувалося спрямувати на придбання нових автобусів, капітальні ремонти, – сказав Сергій Надал.
Справедливо було би зазначити, що економічна криза у всій державі і в кожному місті є освітяни та медики, та попри все вартість проїзду в Тернополі зробили вищу, аніж у Києві, і це при тому, що площа Тернополя – 72 кв. км, а Києва – 839 кв. км. Відчуваєте різницю? Коли мер говорить про створення єдиної комунальної транспортної компанії, яка надаватиме якісні послуги з пасажирських перевезень у нашому місті, то особисто мені здається, що це люте лицемірство по відношенню до людей, адже судячи з останніх подій, не бачити нам цих якісних послуг, як і долара по 8. Чим хвалиться мер? Тим, що перші кроки у цьому напрямку вже зроблено. Містом курсує неновий перший комунальний автобус із європейськими стандартами комфорту.
Економічна обґрунтованість
Звичайно, точну відповідь про реальну економічно обґрунтовану вартість перевезень можна було б отримати, провівши загальний незалежний аудит як комунальних, так і приватних перевізників, про який тільки після збурення людей почали говорити.
Поки ж варто було б розібратися з пасажиропотоком, виходячи з якого, комунальні транспортники і не тільки розраховують плату за проїзд. Справа в тому, що практично неможливо визначити, яку його частку складають пільгові категорії пасажирів. І тут запитання скоріше до спільного контролю влади та громади.
Наразі в Тернополі впроваджено автоматизовану систему обліку оплати проїзду з метою компенсації фактичних втрат доходів від перевезення пільгових категорій населення, визначених чинним законодавством, та створення умов для всебічного розвитку і підвищення якості соціально-значущих послуг електричного та автомобільного транспорту. Однак, що ми бачимо на практиці? Те, що ця система не діє. Вона не дає можливості відслідкувати реальний пасажиропотік і реальну виручку, яку отримує транспорт, відповідно це унеможливлює визначити вартість квитка при нульовій рентабельності. Саме тому теперішня оцінка вартості проїзду суто суб’єктивна.
Взагалі-то для визначення економічно обґрунтованої ціни на проїзд застосовується досить нехитра формула: в чисельнику – сума собівартості і прибутку, а в знаменнику – кількість пасажирів. Але проблема якраз у тому, що ця формула працює лише у разі, якщо кількість пасажирів достеменно відомо. Наприклад, собівартість маршруту (плюс прибуток) – 50 тис. грн., а перевезено 5 тисяч пасажирів. У такому випадку ціна квитка повинна бути 5 грн. Але в Тернополі якраз кількість пасажирів підганяється під можливості міського бюджету виплачувати дотації на користь комунальних перевізників.
А тепер уявімо, що насправді цим же транспортом перевозиться у два рази більше пасажирів. Тоді виходить, що проблема полягає не в ціні на квиток, а в системі обліку фінансового потоку та методиці забезпечення безкоштовного проїзду для пільговиків. Поки ж проблема фінансування вирішується шляхом механічного підняття цін на квитки. Тобто найпростішим шляхом. Напружуватися чиновники не вважають за потрібне.
Але будь-які спроби підвищення ціни є аморальними з боку влади. Поки ж наші можновладці впровадили механізм, при якому платоспроможний пасажир платить за себе, трьох пільговиків і п’ятьох «зайців», які не взяли квитка з різних причин. Але при такій «ціновій моделі» вартість проїзду може зростати до нескінченності і її можна збільшувати хоч до ста гривень (у міру того, як зростатиме число тих, хто нічого не платить). При цьому сума дотації, яка поступає на рахунки комунальних підприємств, перетворюється в бездонне море збагачення, адже завжди можна розрахувати потрібну суму бюджетних асигнувань на кількість пільговиків.
Отож самі перевізники та й міська влада не зацікавлені в об’єктивному вирішенні питань.
Ні для кого не є секретом, що на прохання видати квиток, більшість водіїв маршруток відверто ігнорують тернополян або ж насміхаються, а інколи зневажливо друкують понад 10 квитків зі словами: «Подавися, мені не шкода». У тролейбусах ситуація дещо інша, бажаючи отримати кілька гривень «лівака» в кишеню, кондуктор інколи може квитка і не дати, а взяти у пасажира половину вартості від встановленого тарифу. Чи можливо в таких випадках визначити реальний пасажиропотік?
Навряд чи підвищення тарифів на проїзд громадським транспортом можна уникнути. Інфляції ніхто не відміняв. Однак поки економіка перевізників – і приватних, і комунальних – залишається дуже закритою. А значить, тернополяни можуть тільки здогадуватись, скільки насправді повинен коштувати квиток.
Та попри все вищенаведене, для когось 9 гривень – це можливість купити пару яєць, а для когось сума настільки мізерна, що її навіть соромно у скарбничку відкласти.
Незважаючи на таку сумну діалектику нашого споживчого вибору, варто визнати, що міська влада не працює над рішеннями щодо скорочення неефективності витрат і підвищення прозорості розподілу ресурсів місцевого бюджету, а перевіряє тернополян на міцність і стійкість до різноманітного роду невдалих експериментів, які в основному відбуваються дискретним методом.
Тим часом громадські активісти здійснили моніторинг вартості проїзду в громадському транспорті в різних містах України. Аналітика, яку вони надали громаді, вражає. За інформацією Державної служби статистики, середня заробітна плата в нашому регіоні – 7165 грн. Звісно, що ця цифра дещо завищена, адже ми реально розуміємо і знаємо, скільки заробляють на Тернопільщині. У той же час, якщо аналізувати вартість проїзду в інших містах, бачимо значно менші цифри (на кілька гривень), ніж тариф, який прийняли, а потім відмінили в Тернополі.
Тож з усього вищенаведеного у мене лише один висновок: підняття цін на проїзд можна обґрунтувати лише тим, що тернопільська влада працює неефективно і за рахунок простих громадян намагається залатати свої бюджетні дірки. Після такого кричущого випадку знущання над громадою можна говорити лише про низьку якість управління, нецільове використання коштів та відсутність навичок ведення перемовин, і від цього страждають люди.
Красномовний у цьому плані є коментар нашому виданню голови найчисельнішої фракції у міській раді ВО «Свобода» Назарія Редькви, котрий на запитання, чи будуть підтримувати депутати з його політсили проект рішення про скасування тарифів (відповідь прозвучала ще до скасування виконкомом свого ж рішення) на проїзд, лаконічно зазначив: «Дане питання буде винесено на розгляд фракції».
Транспортне віче
Цими вихідними у центральній частині міста було по-справжньому гаряче. Мабуть, востаннє тут збиралася така кількість людей для того, щоби висловити свою громадську думку, ще у 2014 році.
Тернопіль повстав і причиною цьому стало саме збільшення вартості проїзду в громадському транспорті. Організатори самі не очікували такої кількості людей і розраховували щонайбільше на кілька сотень містян. Однак, за різними підрахунками, на Театральному майдані зібралося від 3 до 5 тисяч свідомих громадян.
Спочатку виступили громадські активісти, які розповіли громаді про те, яка вартість на проїзд в інших містах, з чого вона формується, і запропонували свій план дій.
Згодом було прийнято резолюцію акції протесту щодо необґрунтованого підвищення тарифів на проїзд у громадському транспорті і вдалося зібрати майже тисячу підписів.
Варто зазначити, що віче відбувалося у форматі вільного мікрофона і кожен бажаючий міг виступити. Однак ні Надала, ні Мединського (начальник міського управління транспорту), яких так хотіли побачити тернополяни, не було. Громада вимагала відставки мера і керівника управління транспорту, комунікацій та зв’язку ТМР, скасувати «Картку тернополянина», яка порушує конституційні права людей.
Згодом до мітингуючих вийшов депутат-радикал Тарас Серетний, який пообіцяв громаді подати до міської ради проект щодо скасування рішення виконавчого комітету стосовно підняття цін на проїзд у громадському транспорті.
Зібрання тривало близько 2-х годин і наприкінці було вирішено, що громада прийде під стіни Тернопільської міської ради зранку 5 листопада.
Загалом міський голова вирішив піти на випередження і заявив зі своєї офіційної сторінки в соцмережі, що він готовий зустрітися з ініціативними групами і запропонувати шляхи виходу із кризової ситуації. Але в усій цій ситуації нас турбує одне: невже люди не помічають цієї, здавалось би, дуже грубої маніпуляції, коли сам очільник створює проблему, навколо неї, звісна річ, виникає суспільний резонанс, а після цього проблему самотужки ліквідовують, сито посміхаючись із телеекранів та шпальт газет?
Та транспортне віче так просто не завершилося. Одні із представників радикально налаштованих організацій закликали тернополян прогулятися пішохідними переходами. Люди сприйняли цю пропозицію позитивно. У результаті до 4 години дня центральна частина міста була паралізована. Перекрили рух на вулиці Замковій, Руській, Пирогова, Острозького, Татарській. Це перекриття охопило фактично усі основні транспортні артерії міста. Варто зазначити, що мітингувальники пропускали лише карети швидкої допомоги.
Пікет мерії
Зранку 5 листопада під стінами мерії зібралося близько 400 тернополян. Незважаючи на те, що це робочий день, люди прийшли до мера вимагати скасування «драконівських» тарифів на проїзд у громадському транспорті. Звісно, не обійшлося без шарпанини, криків та сльозоточивого газу. В той же час мер пробував торгуватися з людьми, однак йому це не вдалося. Після шаленого тиску зі сторони громади Сергій Віталійович погодився на скасування рішення виконкому. Люди залишалися під стінами ТМР ще добру годину, допоки їм не надали задокументований доказ того, що рішення про підняття цін на проїзд у громадському транспорті скасоване.
Міський голова не забув зазначити й те, що транспорт у місті може зупинитися. Відповідно він розглядає такий варіант розвитку подій, як страйк перевізників. Про те, буде ця акція штучно створеною чи природною, говорити не беремося. А поки що стає зрозуміло, що крапку в цій історії буде поставлено не скоро. Маховик свавілля влади запущено, а результати побачимо згодом….
Джерело: Тижневик "Номер один"
3415