Голови сільських рад продовжують бити рекорди з корупції в Україні. Адже це тільки видається, що від них мало що залежить. Насправді у них є головне – право розпоряджатися землею.
От і наприкінці минулого року голова однієї із сільських рад Бережанського району вирішив «преміювати» себе за чужий рахунок. Почалося все з того, що якось до нього на прийом прийшов один підприємець та поцікавився, чи немає на території сільської ради «зайвих» 10-15 га. Мовляв, хотів би орендувати ділянку для ведення бізнесу.
«Що ж це за бізнес? 10 га – це чимале поле», – резонно зауважив війт.
«Хочу встановити сонячні батареї, тож мені потрібні не чорноземи, а звичайна ділянка», – спокійно пояснив бізнесмен. І з притиском додав, що був би вельми вдячний за вирішення питання.
«Добре, я поцікавлюсь, чи є в нас вільні землі», – хитро посміхнувся у відповідь голова, відчуваючи себе новітнім феодалом.
На прощання посадовець і бізнесмен обмінялися номерами мобільних телефонів.
Як і обіцяв, сільський голова незабаром передзвонив підприємцю та повідомив, що ділянка є, потрібно написати та подати до сільської ради заяву про надання дозволу на оренду 10 га землі для ведення городництва.
«Та я не збираюся картоплю саджати чи щось там сіяти!» – здивувався бізнесмен.
«Потім роби собі, що хочеш, але спочатку потрібно, щоби депутати на сесії проголосували про виділення тобі цієї ділянки в оренду. Я з депутатами переговорю, не переживай, але спочатку приїдь та напиши заяву», – багатозначно пообіцяв сільський голова.
Що підприємець і зробив. Однак під час цієї зустрічі сільський війт, хитро посміхаючись, зауважив, що земля у них – на вагу золота, точніше, портретів американських президентів. А ще точніше, 1 га коштує 350 доларів. Ясна річ, неофіційно, за 10 га потрібно сплатити 3 тис. 300 «зелених» (на той момент за офіційним курсом Нацбанку це становило 97 тис. 90 грн.). Мовляв, як тільки гроші опиняться у кишені війта, вважай, що й рішення сесії сільської ради лежить у кишені підприємця.
Прохач не став чухати потилицю та шукати гроші, а написав одразу дві заяви: одну – до сільської ради з проханням надати ділянку в оренду, а другу – до відповідних правоохоронних органів щодо корупції службовою особою (ч.2 ст. 369-2 КК України).
Далі все відбувалось, як у детективі. Хабарника затримали, коли він перераховував щойно отримані хрусткі «сотки» – загалом 3 тис. 500 доларів. Та уявіть розчарування сільського голови, коли він дізнався, що лише декілька банківських купюр були справжні, решта – сувенірна імітація.
Відтак вироком Бережанського районного суду сільського голову визнано винним та оштрафовано на 17 тис. грн. Також йому доведеться сплатити майже 2 тис. 300 грн. процесуальних витрат, пов’язаних із проведенням судових експертиз.
Олена Густенко
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", новини Тернопільщини
12961 