75 відсотків людей, котрі страждають на глибоку депресію, не отримують адекватного лікування. Саме лікування, а не допомога потрібна в цьому питанні, адже депресивні стани – це не лише погіршення настрою та втрата інтересу до самого себе. Депресія – це другий фактор, котрий призводить до непрацездатності та втрати здоров’я. 128 тисяч випадків самогубств у Європейському регіоні ВООЗ стаються саме через депресію та неналежне її лікування. Що ми знаємо про депресію, коли потрібна допомога та чому не можна нехтувати депресійними станами? На ці запитання нам відповів завідувач денного стаціонару психіатричного профілю, психіатр Олег Герман.
– Депресія – поняття вкрай широке. Про це можна говорити дуже довго. Адже насправді кожен третій українець має ті чи інші депресивні прояви. Але слід розрізняти депресію як симптом і як хворобу. В даний час проблема депресії актуальна як ніколи, оскільки прийшла осінь, а це улюблена пора депресивних станів. Депресія – це поширене психічне захворювання, для якого характерні стійка зневіра і втрата інтересу до того, що зазвичай приносить людям задоволення. Супроводжується нездатністю виконувати повсякденні справи протягом 14 або більше днів. На цьому слід акцентувати увагу, щоби не плутати короткочасне ситуативне погіршення настрою з депресією. Як правило, характеризуються ці стани депресивною тріадою (симптомами). Це зниження настрою, зниження моторних функцій та когнітивних. Людина стає загальмованою, апатичною. Багато хто каже, що під час депресії людина навіть у хороших речах бачить погане. Насправді ж вона бачить і сприймає лише негативні речі. Існує хибне припущення, що депресія може бути винятково в людей, котрі не мають постійної роботи, сім’ї, негаразди з родичами, тобто у неблагополучного населення. Насправді це не так, успішні люди також страждають депресією. Зустрічаються випадки, коли високооплачувана робота не приносить задоволення, в сім’ї наче все добре, але сімейні цінності відходять на інший план. Тому дати чітке визначення, хто саме в зоні ризику, важко. У зоні ризику всі. Тому вкрай важливо, щоби про депресію знали і вміли розрізняти її симптоми. Щоби люди не соромилися прийти до спеціаліста і визнати, що потрібна допомога. У нашій країні чомусь не прийнято сприймати депресію як хворобу. Мовляв, виговорися і стане краще. Це також свого роду терапія, від якої стає легше, однак допомогу в такому разі повинен надавати фахівець, щоб оцінити всі ризики і знайти ефективне рішення. Бувають випадки, коли саме через депресію людина впадає у крайній відчай, у неї вже немає надії на спасіння і вона робить фатальні кроки, вдаючись навіть до суїциду. Оточуючі дивуються, як так могло статися, адже мав і сім’ю, і роботу, і гроші, – почав розмову Олег Герман.
«Розлади травлення, біль в області серця, мігрені – це також симптоми депресії»
– Чи завжди депресія чітко виражена?
– Ні, не завжди. Є так звана маскована депресія. У наш час, коли є величезна кількість інформації, людина поневолі починає сама себе лікувати. Хтось знаходить тренерів із розвитку, читає різну інформацію, як собі допомогти, медитує, чомусь продовжуючи вперто заперечувати наявність у себе депресивних проявів. Також соціально активні люди просто ігнорують емоційні проблеми, продовжуючи вести звичний спосіб життя, але чомусь це стає дедалі важче. Не виключено, що саме через таке ставлення людей до свого психологічного благополуччя все частіше зустрічаються саме масковані форми депресії. Не завжди вдається вибратись із цієї рутини, адже депресія наносить свій удар. Роботу людина не покидає, але виконує її неякісно, просто «щоби не підвести» або «щоби не звільнили. Таким же чином складається ситуація в особистих відносинах. Відповідно страждає не лише людина, котра має депресію, а її оточення – роботодавці, члени родини тощо.
– Чи можна за зовнішніми ознаками зрозуміти, що в людини депресія?
– Так, можна, але в такому разі це депресія клінічно виражена та потребує медикаментозного лікування. Коли депресія в маскованій формі, вона більше проявляється у тілесних симптомах: хронічна втома, головний біль, біль у ділянці серця, можуть бути навіть розлади травлення, закрепи. І справа в тому, що при таких симптомах людина дуже рідко звертається до психіатра. Пацієнти йдуть до терапевтів, кардіологів, до будь-кого, лише не до спеціалістів саме цього профілю, втрачаючи дорогоцінний час. До нас приходять уже тоді, коли антидепресанти повинні приймати, і їх буде призначено на тривалий час, а то й довічно. У людини вже наступає соціальна дезадаптація і суттєво погіршується стан здоров’я в цілому. Насправді це величезна помилка. І я хотів би зауважити, що абсолютно хибною є думка, ніби до психіатрів звертаються люди психічно хворі. До психіатрів звертаються і повинні звертатися саме ті, хто хоче бути здоровим.
– Ви слушно зауважили, що до спеціалістів Вашого профілю люди соромляться звертатися, більшість обирають психологів. Яка Ваша дума з приводу цього?
– Важке запитання. Я б не хотів ображати колег. Але слід розуміти, що психолог через брак медичної освіти не завжди може побачити й оцінити всю картину. В медиків є цілісне розуміння цієї проблеми. Тобто лікар звертає увагу на емоційні переживання пацієнта, враховуючи ще й фізіологічні та конституційні особливості, розуміє, чим депресія небезпечна саме для цього пацієнта. Я не можу сказати, що психолог не здатен допомогти людині, в якої депресія. Повторюся, коли депресія у легкій формі і людина відчуває, що від душевних розмов, практик їй стає легше і ці стани не повертаються та не загострюються (це важливо), то, звичайно, ми не відкидаємо такого методу лікування. В ідеалі психолог і психіатр повинні діяти спільно.
– Хто страждає на депресію найчастіше?
– Жінки. Попри всю свою емоційність і те, що жінки вміють плакати, тим самим виплакувати свої образи та біль. Насправді чіткої відповіді, чому жінки на депресію страждають частіше, немає. Можна припустити, що тут велику роль відіграє фізіологія та гормональний фон. Також у нашому суспільстві прийнято вважати, що жінка має сидіти вдома, займатися суто домашніми справами і вихованням дітей. Часто так і є. Відповідно жінка поступово втрачає інтерес до суспільства, до життя за межами чотирьох стін. Вона заглиблюється в себе, починає відсторонюватись, замикатися. Що стосується чоловіків, то вони в дещо меншій мірі страждають від депресії. А багато хто починає вдаватися до «чоловічих» ліків, таких як алкоголь, що є хибним варіантом і в подальшому призведе до ще більших проблем, коли депресія заховається за ширмою хронічного алкоголізму.
«Прийти за допомогою і справді на пенсії жити та відпочивати – не соромно»
– Депресія в пенсійному віці для нашого суспільства – це поняття на грані фантастики. Однак переконана, Ви маєте що сказати з приводу цього.
– Це особлива тема. Величезна кількість людей похилого віку в нашій країні страждають від депресії. І повірте, одиниці, навіть не сотні звертаються за допомогою. Людям похилого віку не притаманно говорити, що у них щось не в порядку із психічним здоров’ям. Вони вважають, що депресія – це вигадане слово дітей, які просто нічого не хочуть робити, мовляв ліниві. Насправді вікові зміни, які відбуваються з часом у всіх людей, накладають свій відбиток і на психоемоційний стан. Основними факторами, які провокують депресію у такому віці, є життєві обставини, а також інволюційні зміни, що відбуваються в нервовій системі. Не часто зустрінеш людей пенсійного віку, які ні на що не жаліються, в яких усе гаразд, і вони свій вік сприймають як час для себе, для відпочинку. Більшість кажуть: «Доживаю свій вік». У даному випадку велику роль грає, яке ставлення до людини похилого віку, за яких умов вона пішла на пенсію. Якщо жінка була активною до 60 років, постійно десь перебувала, щось вирішувала, у неї не було часу вгору глянути і в один момент її позбавляють цього всього, великий ризик впасти в депресію. Також це стосується і жінок-вдовиць. Як правило, у вдови збільшується ризик мати депресію у дев’ять разів, ніж у тієї, котра має чоловіка. Раптові втрати родичів, друзів, сусідів також відбиваються на психоемоційному стані. Дуже важливо вчасно зрозуміти та прислухатися до своїх симптомів. Адже у людей старшого віку є і супутні захворювання, за якими депресія може ставати зовсім непомітною. У моїй практиці є багато людей старшого віку, яким ми надаємо допомогу. Тут немає нічого страшного та соромного. Жахливо сидіти в чотирьох стінах, щодня дивитися негатив по телебаченню і чекати свого часу. А прийти за допомогою і справді на пенсії жити та відпочивати – не соромно.
– Які симптоми повинні насторожити людей та їхнє оточення?
– Втрата інтересу до речей, без яких раніше не уявляли свого існування. Апатія. Анекдоти не смішні. Коли людину неможливо «витягнути» на прогулянку. Робота виконується для того, аби не звільнили, тобто немає жодного інтересу в тому, що людина робить. Коли зникає бажання спілкуватися з людьми. Коли з’являється бажання бути самим із собою. Тобто щоби біля людини нікого не було. Також слід звернути увагу на апетит, людина починає їсти абияк. Переважно порушується нічний сон. Людина прокидається вже втомленою, організм не відпочиває, не набирається сил.
– Депресія і самогубство дуже дотичні одне до одного?
– Звісно. На початку розмови ми з вами говорили, що суїцидальні думки та спроби бувають у більшості через депресію. Тут слід розуміти, коли людина насправді може вбити себе. Найвищий суїцидальний ризик відмічається на початку депресії і, як не дивно, на кінцевих етапах виходу з неї. Дуже часто так буває, що пацієнт починає стрімко йти на покращення і тут… покінчує з життям. Так працює наша психофізіологія. Саме тому людина, яка страждає депресією, повинна бути під наглядом спеціалістів і не легковажити.
На завершення Олег Герман радить тернополянам вести активний спосіб життя. Слідкувати за фізичним здоров’ям, та за тим, що ми їмо. Також не слід забувати про своє оточення. Людині має бути комфортно у колі рідних чи друзів, тому позитивні емоції обов’язково повинні бути присутні. Також спеціаліст не радить дивитися телевізор, через погані новини людина може замкнутися в собі та поринути у світ негативу. Додайте до свого раціону піші прогулянки та менше заглиблюйтесь у кожну проблему. З будь-якої ситуації є вихід, інколи, щоби його побачити, слід почекати. Слідкуйте за самопочуттям своїх родичів, особливо старших батьків. Якщо ж ваше самопочуття вас насторожує, слід звернутися до лікаря і не соромитись.
Соломія Вершигора
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", новини Тернополя, Психіатр Олег Герман, психіатр тернопіль
3811