Тривалий час на Тернопільщині відбувалися події, пов’язані з боротьбою за керівництво обласним футболом. У підсумку переможцем став народний депутат України Тарас Юрик. Оновлена федерація футболу перебрала на себе практично всі функції, пов’язані з організацією футбольного господарства Тернопільщини.
Як показав час, за півроку команда Тараса Юрика зробила чимало (дай Боже, щоб не перехвалити), і це простежується неозброєним оком. Найприємніше те, що акцент у їхній роботі зроблено на нашому підростаючому поколінні. Тобто не дорослий футбол вони ставлять за основу, а саме розвиток дитячо-юнацького футболу.
Незважаючи на шалений спротив директорів дитячо-юнацьких спортивних шкіл та ряду футбольних тренерів, федерації футболу Тернопільської області вдалося організувати повноцінну дитячо-юнацьку футбольну лігу, в якій беруть участь понад 80 команд та майже півтори тисячі дітей. Здавалося б, чудово, багато дітей забрано з вулиці та мають чим зайнятися на постійній основі, батьки за них спокійні, бо діти під постійним наглядом тренерів, а самі футбольні наставники мають змогу у спортивних баталіях оцінити своїх вихованців – когось похвалити, когось підтягнути.
Але за хорошою ініціативою, яка реально вже втілюється в життя, маємо і прикрі моменти. Стала в позу і не заявилася на найбільші обласні футбольні змагання року тернопільська ДЮСШ, основний вид спорту якої є саме футбол. Наскільки мені відомо, подібний демарш стався уперше за останні десятиріччя. Керівництво школи аргументує свій вчинок тим, що, мовляв, вони беруть участь у Всеукраїнській дитячо-юнацькій футбольній лізі чотирма командами, тому грати ще й в обласній ДЮФЛ їм немає змісту. І справді, кращі вихованці цієї школи виступають на загальнонаціональному рівні. Але, глянувши у їхню заявку, бачимо, що на «Україну» тернопільська ДЮСШ заявила всього 88 юних футболістів, натомість у школі в рази більше займається дітей (близько 500), є чимало резервістів, які б в обласній футбольній лізі покращували свою майстерність. І тут не питання у коштах на транспорт, думаю, в обласному центрі їх без проблем можна було б знайти, та й батьки могли б чимось допомогти. Навіть не питання в календарі змагань, адже матчі на всеукраїнському рівні і на обласному не пересікаються. В даному випадку маємо незрозумілу позицію (або й позу) керівництва спортивної школи, яке небажанням задіяти своїх вихованців в обласній лізі фактично на рік залишило їх за бортом змагального процесу. А потім ми дивуємось, чому в наших командах так мало здібних футболістів, які не можуть замінити гравців основного складу. А де їх узяти, якщо маємо таких керівників?
Виявляється, очільники спортшколи керувалися виключно меркантильними інтересами, а на дітей вони не зважали. Керівництво школи прихильно ставилось до попереднього очільника обласного футболу, отримувало від нього посади та певні преференції. Коли ж ситуація на верхівці федерації футболу змінилася, ті, очевидно, порахували, що їх обділили, і вирішили напакостити, підставивши своїх же вихованців, які ні в чому не винні та навіть не знають про ці внутрішні міжусобиці.
Шановні панове від футболу, перестаньте гратися м’язами та показувати свій норов. Пам’ятайте, що не ви головні у футболі, на перше місце потрібно ставити дітей, бо без них – ви ніхто. Гріш ціна тим, хто заради задоволення власних амбіцій підставляє ні в чому не винних дітей…
Джерело: Тижневик "Номер один"
3417