Що нам відомо про Тараса Шевченка окрім того, що він був великим Кобзарем, національним героєм та символом Української держави, громадським і політичним діячем, на долю якого випало багато страждань, болю та переживань за рідну землю. Його називають пророком, та більшість не вдумуються навіть у це слово. Великий Кобзар був і залишається генієм, котрий проходить крізь віки. Однак чи правильно його вивчають у школі, чи кожен українець зуміє зрозуміти посил великого поета?
2 жовтня в Українському домі «Перемога» відбудеться вистава-перформанс «Великий льох» (жанр – містерія). Вона пройде англійською мовою і змусить кожного перечитати твори письменника, впевнений режисер-постановник Ігор Кусяк. Він давно захоплюється творчістю Тараса Шевченка, детально її вивчає, щоби вкласти у свою роботу ідею та цінність, аби глядач вийшов із залу в роздумах.
«Режисер – найкращий глядач, котрий уміє помічати, те, що інші не бачать»
– Ігорю, розкажіть трішки про себе.
– Я – тернополянин, навчався в музичному училищі на факультеті театрального мистецтва на курсі у народного артиста В’ячеслава Хім’яка. Згодом вступив до Рівненського державного університету на курс, театральне мистецтво. Якщо мене запитають, чи мріяв я стати актором або режисером, відповім – ні. Я старався не брати участі в масових шкільних заходах, не був постійно на виду. Проте кожен, будучи дитиною, грався і уявляв собі героїв, казкових персонажів, вигадував надзавдання, сюжети до гри тощо. І в один момент мені захотілося пізнати цей світ, так я потрапив на курс театрального мистецтва. Навчання в училищі, пізнання цього нового світу залежало напряму від мого бажання. У мене були дуже хороші викладачі, це В’ячеслав Хім’як, Анатолій Бобровський, Сергій Андрушко та інші. Але у 18 років у мене ще не було чіткого окреслення майбутнього. Поступивши у Рівненський державний гуманітарний університет на курс народної артистки України Ніни Нікалаєвої та заслуженого діяча мистецтв Володимира Богатирьова, відчув свій творчий потенціал, прийшло усвідомлення, що я актор. Після закінчення вузу розпочав роботу в Тернопільському національному педагогічному університеті ім. В. Гнатюка
– Як потрапили на посаду викладача?
– Закінчивши університет, повернувся до Тернополя. Тут з однодумцями заснували молодіжний театр «Калейдоскоп», де я був режисером та актором. Ставили вистави, з якими гастролювали по всій Україні, виступали на престижних недержавних театральних фестивалях, таких як «Курбалесія», «Драбина», «Драма UA» тощо. Пізніше дізнався від В’ячеслава Хім’яка, що є вакансія на посаду асистента викладача зі сценічної мови на кафедрі театрального мистецтва в ТНПУ. Запропонував свою кандидатуру і її погодили. Але працювати асистентом мені не довелося й одразу прийшов на посаду викладача зі сценічної мови, а також асистентом із майстерності актора. Пізніше став художнім керівником курсу.
– Розкажіть про свій режисерський шлях.
– Насамперед мені дуже пощастило, так як знання з режисури отримував не лише теоретично, а й практично. Робота зі студентами – це найкраща практика. Я працював над розробкою акторських тренінгів, писав навчальні програми, створював етюди, уривки, а потім і вистави. Режисер – це людина, котра вміє все систематизувати та скомпонувати. Режисер – це найкращий глядач, котрий уміє помічати, те, що інші не бачать. На мій погляд, режисер повинен постійно вдосконалюватись. Бути всесторонньо розвинутим та не дозволяти собі поринати у рутину.
– Як Ви підбираєте матеріал для вистав?
– Обираю матеріал, який буде хвилювати людей, змушуватиме робити певні висновки. Стараюся не обирати лише за особистими вподобаннями. Є проблеми, ряд питань, які проходять крізь віки, про які треба говорити зі сцени, звісно, беручи до уваги форму, оскільки час іде, люди змінюються і на ті чи інші речі вони дивляться по-іншому.
– Після роботи в університеті Ви заснували світлодіодне шоу.
– Спочатку з однодумцями була створена мистецька лабораторія «Метаноя» для всіх. Будь-хто із людей міг прийти, поспілкуватися, навчитися чогось нового та відкрити у собі нові можливості. Майстерність актора, сценічна мова, тренінги, пластика – всі ці заняття були відкритими. Жонглювання, біомеханічні етюди, якими я захопився раніше, почав надавати цьому більше значення вже у лабораторії. Це був такий творчий спортзал для тіла та мозку. Після набутих навичок вирішив удосконалити та підкреслити наші вміння новітніми світлодіодними технологіями. Так і утворилося світлодіодне шоу «Метаноя», яке успішно зараз працює, користується попитом, а ми є одними з перших у Західній Україні, хто робить це майстерно. Виступаємо на багатьох благодійних заходах, концертах, фестивалях, гастролюємо за кордоном. Це ще одна робота великих старань.
«Творчість Шевченка прирівнюється до творчості Шекспіра»
– На своїй сторінці в соціальній мережі Ви написали про довгу творчу паузу тривалістю в чотири роки. Розкажіть про неї.
– Після викладання в університеті я не припинив творчої роботи. Працював у Вищій Тернопільській духовній семінарії ім. Й. Сліпого на посаді викладача риторики, а також займався постановками в театрі «Метаноя», працював ведучим на різних концертах, читаю лекції, а також даю приватні уроки з ораторського мистецтва.
– Що наштовхнуло Вас створити виставу «Великий льох?
– Для мене Шевченкова творчість прирівнюється до творчості Шекспіра. Мені близький Шевченко тим, що в його творах можна зустріти християнську нитку. Ідея саме цієї поеми дуже актуальна на даний час. Вона філософська, тут переплетено дуже багато історичних фактів. За цією поемою можна вивчити історію. Саме тому я прирівнюю творчість Шевченка до Шекспірової, бо останній у своїй творчості зображав глобальні проблеми.
– Скільки часу працювали над виставою?
– Майже чотири місяці. Насправді це дуже довго, адже ніхто серед сучасних театрів не може дозволити собі так довго готуватися до прем’єрного показу. Однак повторюся, що матеріал дуже серйозний і не можна до нього ставитися поверхнево. До того ж я працюю не сам, у мене є головна героїня. І з кожною репетицією їй відкривається щось нове, ми намагаємося якнайглибше осягнути посил автора, його ідею, зміст, сюжет.
– Чому обрали англійську мову для подання матеріалу?
– Англійська мова стане ще одним художнім засобом для повного розкриття основної теми та ідеї поеми «Великий льох». В Європі дуже важко пояснити, в чому наша проблема, як за мову можна воювати, як у сучасному світі можна боротися за свою ідентифікацію. Тому хочеться зламати бар’єри. Тарас Шевченко був надзвичайним аналітиком, він дуже добре розумів, хто наш головний ворог!
– Розкажіть про акторів, які грають у цій виставі?
– У поемі десять дійових осіб, ролей. І всі вони будуть виконані однією актрисою – випускницею ТНПУ кафедри театрального мистецтва. А також буде актор – барабанщик з Тернопільської школи етнічних барабанів.
– Які цінності вкладаєте у цю виставу?
– Ми Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо самих себе! Я би хотів, щоби після перегляду вистави кожен зрозумів, що наша боротьба триває і кожен насправді є її частиною.
– На Вашу думку, яке майбутнє у сучасного театру?
– Театр – невід”ємна частина нашого суспільства, ті процеси, які відбуваються в політичній, економічній і соціальній площинах безпосередньо впливають і на розвиток сучасного театру. Тому, на жаль, поки що як такої перспективи розвитку сучасного українського театру в цілому не бачу. Будуть лише успішні окремі проєкти, які здебільшого носитимуть фестивальний характер і не будуть представлені для широкого загалу.
– Що можете побажати глядачам?
– Наснаги до змін та любові до мистецтва. Радо запрошую всіх на виставу, вхід вільний, тому чекатиму з нетерпінням.
Знаючи режисера вистави не перший рік, хочеться сказати, що це вольова людина і дуже тверда у своїй думці та характері. Як викладач, він завжди був та залишиться прикладом для багатьох. Сильна воля та віра у те, що ти робиш. І головне, ніколи не можна зупинятися на досягнутому. Не ставити собі рамки та не соромитися того, що робиш, а із впевненістю приймати поразки та йти далі – ось чого Ігор Олександрович вчив своїх студентів. Бажаємо молодому режисеру наснаги та творчого вільного польоту.
Соломія Вершигора
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", новини Тернопільщини, новини Тернополя, режисер, Режисер Ігор Кусяк
3811