Бути чи не бути дочасним виборам до парламенту? Чого чекати від нового Президента України? Що відбувається в кулуарах Верховної Ради напередодні інавгурації? Відповіді на ці запитання сьогодні чекає кожен небайдужий громадянин. Народний депутат Роман Заставний дещо привідкрив завісу таємничості і розповів, чого очікувати українцям у новому політичному сезоні.
– Романе Йосиповичу, чи готовий парламент до співпраці з новим Президентом?
– Говорити про співпрацю з усією Верховною Радою, напевно, передчасно. Оскільки ми отримали нового Президента, але парламент до кінця не розуміє, з чим саме він приходить. Це досить незвична для нас ситуація і взагалі для держави: коли ми маємо вибір українців, але що саме вибрали, до кінця ще не розуміємо. Президент ані своєї повної програми не презентував, ані законопроектів, які хотів би винести на розгляд народних депутатів. На сьогоднішній день дискусії у парламенті, на превеликий жаль, точаться виключно навколо розпуску парламенту, а не про співпрацю з новим Президентом. Ми сподіваємося, що цього тижня, коли парламент збереться, ці питання будуть виноситися до обговорення, в тому числі і з представниками Володимира Зеленського.
Вважаю, що треба з повагою ставитися, незалежно від партійної приналежності чи особистих вподобань, до вибору українців. Якщо Президент буде приходити у парламент із добрими намірами, їх потрібно підтримувати. Думаю, це єдина модель, яка може привести до якогось позитиву для України.
– Як гадаєте, що чекати українцям наступних 5 років від нового Президента?
– Я ставлю собі таке ж запитання. Такої невизначеної ситуації у нас ще не було. Тобто коли приходив Віктор Ющенко, всі відчували захоплення і мали величезні очікування. Коли приходив Янукович, ми також розуміли, чого чекати. Коли приходив Петро Порошенко, ми певним чином знали, що очікувати. З приходом Володимира Зеленського я не можу спрогнозувати, що буде далі.
«Універсального рецепта, окрім як відмовитись від Криму та Донбасу, просто не існує»
– Попередньою датою інавгурації призначено 19 травня. Депутати будуть її підтримувати?
– Я не готовий відповісти за всіх. Мене лякає думка, що це продовження якоїсь абсурдної гри. Думаю, що новообраному Президенту треба приходити з пакетом законопроектів, які потрібні, на його думку, для української держави. Тільки по цьому можна буде судити, як повинен діяти парламент. На превеликий жаль, ми поки що не почули жодного заявленого першочергового законопроекту. Хоча Президент має право у першочерговому порядку на розгляд законопроектів.
– Романе Йосиповичу, на Вашу думку, чи вдасться новому Президенту повернути Крим і Донбас Україні?
– На 90 відсотків думаю, що ні. Це достатньо відверта відповідь, бо політикам так не прийнято говорити. На сьогоднішній день універсального рецепта, окрім як відмовитись від цієї території, просто не існує. Незважаючи на те, хто би не став Президентом. Тому що Путін не для цього захоплював ці території, щоби комусь їх віддати просто так.
– То гасла, які кандидати висловлювали, що «повернемо Крим, Донбас…», – це брехня?
– Це традиційна передвиборча маячня. Але, на превеликий жаль, величезна частина населення України її сприймає, бо таким чином бажане видає за дійсне. Кожного разу зачаровується такими гаслами і кожного разу розчаровується. Насправді рецепта, як повернути Крим та Донбас, я не бачу. І ті політики, з якими спілкуюся, також його не бачать. Це або перемога над Російською Федерацією, або ж капітуляція. Перемогти, відверто кажучи, ми не маємо чим. Бо Росія на сьогодні — це друга за потужністю армія в світі. Здолати її ми не зможемо навіть ціною надпатріотизму. Але й капітуляція – це теж не варіант для нас.
– Повернімося до парламенту. Чи існує на сьогодні коаліція?
– Минулого засідання ми приймали мовний закон. Він набрав 278 голосів. То існує коаліція чи ні? Якби її не було, не було би й результативного голосування. Мало того, цей парламент показав утричі більше результативних голосувань, ніж будь-який парламент за усі попередні скликання.
«Низький долар також погано для української економіки. Ми стикнемося з великим дефіцитом коштів у бюджеті»
– А Верховна Рада теж поділена на тих, хто підтримує нового Президента, і тих, хто в опозиції?
– Я, напевно, зараз знову скажу ті речі, про які не прийнято говорити. Чомусь усі вважають, що прихід Коломойського зараз має весь парламент «озеленити». Повірте, цього не станеться через одну просту причину: Коломойський і так дуже багато зусиль приділяв для того, щоби мати вплив в українському парламенті. І йому за останні 4 роки так нічого і не вдалося. У нього є своя група “Укроп”, там 6 депутатів і двоє так званих прихильників, яких він залучив, — цим усе й обмежилось. Тобто те, що у парламенті панує загальна продажність, є виключно легендами.
Як поведуться мої колеги зараз, важко сказати. Наприклад, я спілкуюся зі своїми колегами із Дніпропетровська, Харкова, вони кажуть: «Я – мажоритарник на окрузі, у мене Зеленський набрав 87 відсотків, як я маю зараз поводитись? Фактично маю виконувати волю тих людей, яких представляю. Їхня воля, що Зеленський – наш Президент і його потрібно підтримувати. Як я зараз маю чинити в парламенті?» Єдина відповідь у такі моменти для мене особисто: якщо не знаєш, як вчинити, чини правильно. Передчасно говорити про підтримку, непідтримку, політичні перефарбування…
Можливо, і я завтра буду підтримувати Зеленського, але зараз не можу цього сказати, тому що не знаю, з чим він прийде у парламент, з якими законопроектами для розвитку нашої держави. Якщо він буде ставити, наприклад, мовний закон під сумнів, значить, я зразу скажу, що нам не по дорозі.
– Як гадаєте, коли почнуться перші валютні коливання — до парламентських виборів чи після?
– Зараз ми маємо хорошу тенденцію — послаблення долара та укріплення української гривні. Але я би назвав це укріплення спекулятивним, тому що Україна випустила зараз чимало облігацій, на які є попит в іноземців, тому й достатньо велика кількість іноземної валюти сьогодні заходить в українську економіку. Відповідно гривня зміцнюється. Мені здається, якщо би зараз не було такої активної інтервенції з боку Нацбанку в плані викупу надлишку долара, то ми могли би мати курс ще на 10 відсотків нижчий — у районі 24-24,5 грн. за долар. Але Національний банк практично щоденно присутній на торгах і викупляє надлишок, тим самим збільшуючи золотовалютні запаси. Незважаючи на те, що це своєрідна спекуляція, але вона позитивно впливає на укріплення гривні.
Водночас це негативно впливає на формування українського бюджету, тому що його левова частка формується із митних платежів. Ви ж розумієте, що коли економіка прорахована виходячи з 29 грн. за долар, а ми зараз маємо 26,5 грн., то надходження із митних платежів у гривневому еквіваленті на 10 відсотків будуть нижчими. А це основні джерела надходжень у Пенсійний фонд. Тобто у всьому хорошому завжди є щось погане. Дуже важливо, щоби був баланс. Низький долар також погано для української економіки. У результаті ми стикнемося із великим дефіцитом коштів у бюджеті.
– Отже, пенсіонерам не варто очікувати підвищення пенсій у цьому році?
– Мені важко сказати. Я думаю, що новий Президент запропонує якусь свою модель, яка дасть можливість спрямувати надходження коштів у бюджет. Наприклад, одна із заяв, яка була у нього, – про запровадження так званої нульової декларації. Ще у 2014 році я теж виступав за її запровадження. У той час на хвилі патріотизму це було би достатньо добре сприйнято, і я думаю, що багато бізнесу погодилось би на це. Чи погодиться бізнес зараз, у мене є сумніви. Поясню: нульова декларація потрібна для того, щоби всі олігархи задекларували і сплатили додатково в бюджет кошти, з яких вони не заплатили податків. Пропонується 5 відсотків — це досить низька ставка. На рівні підприємців це фактично сплата податків. Але у 2014 р. багато моїх колег виступили проти нульової декларації, тому що боялися, що олігархи задекларують величезні суми коштів і це для простих людей буде своєрідним шоком. Я ж думаю, українців уже шокувати чимось дуже важко. А от через те, що ми у свій час недобрали величезних сум у бюджет, зараз будемо пожинати плоди.
«Коли раніше було би прийнято мовні квоти, то в Донецькій та Луганській областях і в Криму не було би російськомовного населення»
– Романе Йосиповичу, Ви вже згадали, що депутати прийняли мовний закон. Вважаєте його досконалим?
– Жодного закону немає досконалого. Мовний закон доопрацьовували дуже багато разів. Найбільше здивувало, що чимало норм, щодо яких велися дискусії у парламенті, зокрема стосовно використання української мови як державної, були передбачені ще в старому законі. Це фактично йшло шоу передвиборчої програми уламків Партії регіонів. Це була їхня гра на свій електорат, щоби переконати його в тому, що вони на щось здатні.
– Ви вважаєте, що цей закон треба доопрацьовувати?
– Ні. Я вважаю, що його треба ухвалити, а в процесі, якщо будуть виникати якісь недоречності, можна вносити зміни.
– Володимир Зеленський має переглянути цей закон на предмет його конституційності…
– Чудово! Це також його конституційне право як і будь-якого громадянина України. Коли упродовж виборчої кампанії він говорив, що хтось спекулює з мовним законом, то нинішні його заяви – це також звичайна спекуляція і відвертання уваги.
– Згідно з цим законом, Президент України має виступати лише українською мовою, депутат із трибуни повинен говорити українською або з перекладачем на всіх офіційних зборах, нарадах…
– Це правильно. Якщо хтось хоче виступати російською, то хай це робить у Москві в Держдумі. А в нас він повинен спілкуватися українською. Зверніть увагу, що в нас є частина депутатів, які буквально 3 роки взагалі не спілкувалися українською. Наприклад, Новинський. А ви бачили, коли обговорювався мовний закон, як він виступав із трибуни українською? Я вважаю, що це правильно. Хоча нас, патріотично налаштованих депутатів, за це дуже критикували, бо ми просто перекрикували і не давали Новинському виступати в парламенті, наполягаючи виконати норму закону, яка вже діяла, – в українському парламенті парламентарій має виступати державною мовою, а це – українська.
Я вважаю, що затягування з мовним законом – це глобальна помилка надто ліберальної політики, яка була в Україні, починаючи з 1991 р. Коли на зорі незалежності було би прийнято хоча б мізерні квоти на телебачення, радіо, друк української книги, то ми би зараз мали зовсім іншу ситуацію. Російській Федерації не було би кого захищати ані в Донецькій, ані в Луганській областях, ані в Криму, тому що там би не було російськомовного населення.
– Раніше ухвалений закон про квоти дав свої плоди?
– Давайте запитаємо зараз перехожих на тернопільських вулицях або в Києві, чи хтось знає щось про квоти? Вони щось там чули, але конкретно вам мало хто відповість. Але ми їдемо в автомобілі і слухаємо українське радіо, дивимось українське телебачення, кіно – і воно не ріже нам вухо! У нас говорили, що немає українських артистів, які би на належному рівні представляли Україну… А виявляється, у нас величезна кількість гуртів, які стали цікавими вже не тільки українцям. І раніше вони просто не могли з’явитися, бо їх витискало російськомовне середовище. Українське кіно з’явилося, хоча до нього є запитання, але воно вже є. Є іноземні компанії, які зацікавлені знімати спільні проекти, в тому числі англомовні, але на українських майданчиках. Хіба це не успіх? Хіба це не досягнення? Хіба це не ті зміни, про які ми говоримо? Тільки дуже байдужа людина може говорити, що зміни в Україні не відбулися.
Якщо скласти Проросійський електорат, докупи, – це буде абсолютна більшість у наступній Верховній Раді»
– Як гадаєте, які саме з виборів — президентські, парламентські, місцеві – найбільше впливають на добробут українців?
– Найбільший ефект тоді, коли всі гілки влади синхронно працюють на свою державу. Якщо повернутися у формат нагнітання, створення агонії, то до цього долучилися і місцеві органи влади. Знаєте чому? Їм було дуже зручно створити зовнішнього ворога. Тобто коли відбувалося щось добре, вони говорили: це ми зробили! А коли щось ішло не так, тоді тикали пальцем на когось: чи то депутати недопрацювали, чи Кабінет Міністрів ухвалив неправильні рішення, чи Президент поганий… Вони дуже зручно зайняли собі таку нішу, начебто святих, яким постійно заважає хтось у Києві. Замість того, щоби брати на себе відповідальність і працювати на свої громади. За моїми дослідженнями, це дуже серйозна проблема. І це ми зараз знову побачимо перед парламентськими виборами, а ще більше – перед місцевими. Це буде пік заяв, що, мовляв, мені хтось не давав зробити краще. І це завжди спрацьовує.
– Щодо парламентських виборів, «Народний фронт» буде об’єднуватись із якимись політичними силами, які сповідують проєвропейський напрямок, чи йтиме самостійно?
– Я думаю, що буде якесь певне об’єднання, воно і на часі, і виклики, які в нас є, підштовхують саме до таких речей. Давайте чесно скажемо, що ми стоїмо перед дуже серйозними загрозами. Якщо скласти Проросійський електорат, докупи, – буде абсолютна більшість у наступній Верховній Раді. Далі не хотів би цю тему розвивати, тому що наші читачі, які вірять у “все пропало”, зараз будуть казати, що ми себе захищаємо, щоби довше залишитися при владі… Але загрози дуже серйозні, для цього не треба великої мудрості: просто скласти відсотки, які партії скільки набрали. Ми побачимо, що ситуація може бути досить плачевною.
– Буквально до інавгурації Тернопільською ОДА керує Степан Барна, потім він залишає крісло?
– Наскільки я пригадую, у законодавстві передбачено, що він залишається із додатком «виконувач обов’язків». Тому що звільнити голову ОДА можна за погодженням Кабінету Міністрів. Тобто дві гілки влади повинні між собою узгодити як призначення, так і звільнення.
– Але вже ведуться кулуарні розмови, називають нових претендентів…
– Претендентами зараз є тільки самозванці, які самі себе «призначають» протягом останніх місяців. Я, чесно кажучи, нічого не чув, але точно знаю, що рішення щодо призначення голови Тернопільської ОДА абсолютно ніякого немає. Зате є вже декілька кандидатур, які себе «призначають» у засобах масової інформації та активно піаряться з цього приводу.
– Хто буде знати першим, як гадаєте?
– Думаю, та людина, якій запропонують цю посаду. Це також буде тонка гра для нового Президента, йому доведеться приймати, можливо, і нестандартні рішення. Об’єктивно, якщо Львівщина і Тернопільщина найбільше віддали голосів за діючого Президента (а ми Президента уособлюємо із владою), то, напевно, саме ці голови добре втілювали державну політику, якщо їх підтримала така велика кількість людей. Дуже важливо, щоби головою ОДА став місцевий виходець.
«Надзвичайно вважливо створити у найближчі роки ту систему, яка дасть можливість не залежати від волі одного чи кількох людей»
– Нещодавно Ви оприлюднили інформацію про те, що залучаєте з Києва гроші на очистку води у школах нашої області. На якій стадії зараз цей проект?
– Голосування відбулося, відібрано школи-переможці. Більше того, ми кількість шкіл, які перемогли, збільшили, оскільки провели консультації на рівні Кабінету Міністрів і там погодилися на додаткове фінансування. Відповідну постанову Кабінету Міністрів прийнято ще 20 березня, але знову ж таки в силу певних обставин вона просто не оприлюднена на сьогодні. Тому ані я, ані представники шкіл чи хтось інший сьогодні не впевнені до кінця, чи знайдемо ми себе у цій постанові, адже вже пройшло півтора місяця. Я навіть для себе не можу пояснити цієї позиції Кабміну. Але надія, однозначно, є. Всі попередні обіцянки, які я брав на себе щодо фінансування тих чи інших проектів, виконано на 100 відсотків.
– Чи буде завершено проекти, розпочаті за часів Президента Петра Порошенка в нашій області?
– Я знову ж таки заспокою наших земляків, адже йде мова про будівництво доріг, амбулаторій, водної арени… На 99 відсотків упевнений, що вони будуть реалізовані. Дуже надіюся і молюся за те, щоби в Україні від волі Президента залежало дуже мало. Надзвичайно вважливо створити у найближчі роки ту систему, яка дасть можливість не залежати від волі одного чи кількох людей. Чи це буде Президент, чи прем’єр, чи народні депутати, — вплив цих людей на загальні системні рішення, однозначно, треба обмежувати і перейти на зовсім інший якісний рівень спілкування політичної сили і виборця. Це дуже складно в наших реаліях. Навіть до кінця не вірю, чи це вдасться зробити у найближчі 5 чи, можливо, 10 років, але я бачу, як це працює в багатьох цивілізованих країнах.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3812