Розкопані 500-річні мури Тернопільського замку приречені!?

На межі зима-весна 2018 року наші журналісти піднімали тему збереження мурів Тернопільського замку, які археологи частково розкопали, але не законсервували. На підняту тему, на жаль, жодним чином не відреагували зацікавлені сторони. Час і природні умови до півтисячолітніх мурів жорстокі, а втрачати частинку історії рідного міста ой як не хочеться. Тому ми вирішили знову повернутися до теми Тернопільського замку і направили запити до міської ради та Інституту археології, щоби ті офіційно роз’яснили ситуацію з розкопками: чи будуть вони законсервовані і чи справді знайдені артефакти дозволяють говорити, що Тернопіль щонайменше на 200 років старший, ніж нині офіційно визнано. Прокоментувати відповіді ми попросили історика за фахом Василя Штокала, котрий брав участь у багатьох розкопках спільно з найвідомішим тернопільським археологом Ігорем Геретою.

– Пане Василю, на Ваш погляд, наскільки Тернопільський замок є унікальним для нашого міста?

– За моїми дослідженнями, Тернопільський замок і його мури, які нині знаходяться в землі, – це українська пам’ятка світового значення. У нашому замку збережена індоєвропейська праслов’янська зодча традиція будівництва. Якщо подивитися на Тернопільський замок з боку ставу, то він має вдосконалені пропорційні тривимірні величини. Тобто зверху донизу і зліва направо замок зберігає код нації, що нам передався від предків. Це досконалий будівельний архітектурний твір, подібного йому ніде в світі не збереглося! А тому можна сміливо говорити, що це дуже серйозна пам’ятка світового значення, яку, на жаль, ніхто не хоче вбачати, однак якщо робити серйозні дослідження, залучати провідних експертів, усе розкопати, довести до ладу і законсервувати – наш замок міг би конкурувати з Кам’янець-Подільським, а в майбутньому його можна було б просувати на спадщину ЮНЕСКО.

– Місцева влада зробила добру справу – розпочала досліджувати замок, але не зробила консервації, про що наше видання вже повідомляло.

– Ще весною Ваша газета піднімала проблему, що найцінніша частина розкопок, а саме 500-річні мури, не законсервована, хоча це мало відбутися ще у листопаді 2017 року. Більше розкопки там не продовжилися, вони простояли цілу весну, літо, холодну осінь і знову йдуть у зиму. Через перепади температури є три хвилі серйозних руйнувань. Міська рада не реагує на підняту тему, хоча могла це зробити одразу після публікації. Адже навіть було запропоновано два варіанти, як можна законсервувати об’єкт. Але цього не було зроблено, понад рік часу розкопки стоять і руйнуються.

– На Ваш погляд, чому міська рада як замовник археологічних розкопок та «Подільська археологія», яка виконувала власне роботи, не законсервували їх тоді і не роблять до цього часу?

– Міський голова із його виконавчими органами не зацікавлений у збереженні української спадщини історії Тернополя. На мою думку, історичні витоки Тернополя саме в українській площині сьогоднішнє керівництво міста не розглядає як пріоритет. Щодо «Подільської археології», то тут, очевидно, є проблема із професійністю і ставленням до речей, які мали би бути святими.

– До чого може призвести подібне ставлення до вже проведених розкопок?

– В одному з розкопів, той, що ближче до замку, дерева пустили пагони. Стовбур має висоту більше одного метра, і таких є кілька. Природа показує безвідповідальність тих, хто мав би бути найбільш відповідальним. Більше того, через 2-метровий рів вода може потрапити у підмурки, підвал, тим самим розмивається каміння. Це у свою чергу може бути ланцюговою реакцією та призвести до тріщини в самій замковій частині, будівля замку буде осідати. Також вода може потрапити у підземелля і тонально його руйнувати. Тобто ми можемо втратити ті мури, які розкопали, невідоме підземелля і навіть сам замок!

– Коли почалися розкопки, тернополяни тішилися, що щось цікаве і нове дізнаються про своє рідне місто. Сьогодні ж я задаю собі запитання: можливо, краще було б їх не проводити?

– Питання досить дошкульне. Археологію можна порівняти з медициною. У медицині є ключовий засадничий принцип – не нашкодь, тобто роби так, щоби не нашкодити пацієнту. Якщо в нашому випадку сказати, що був добрий намір, а він у підсумку призводить до руйнування не тільки того, що було в землі й могло ще десятки років простояти, а може зачепити і ключові стіни замку, то кому такі розкопки потрібні!

– У своєму інформаційному запиті ми запитали відповідальних осіб міської ради, чи відбудеться консервація. Прокоментуйте їхню відповідь.

– Ви чітко запитували про консервацію двох розкопів і збереження їх для майбутніх досліджень. Міська рада у своїй відповіді пише про все, але не дає відповіді на поставлене запитання. В прямому розумінні це неповага до тих, хто запитував про розкопки. А з другого боку – це означає, що вони не збираються нічого консервувати.

– Якщо клерків мерії ще можна якось виправдати, то як ставитися до відповіді ДП «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба» Інституту археології України, які надіслали схожу відписку?

– Щодо питання про консервацію, то ця державна структура, яка і давала дозвіл на проведення розкопок, повідомила, що її структури (читай «Подільська археологія»), не проводять консерваційних робіт. У даному випадку ми маємо два суб’єкти: міська рада як замовник розкопок і «Подільська археологія» як виконавець робіт. Якщо один суб’єкт не виконує цих робіт, то залишається інший. Третьої сторони тут немає. Тобто міська рада, з одного боку, мала би законсервувати розкопки, а з іншого – як без археолога клерк може законсервувати розкопану історичну пам’ятку? Після такої відповіді від державної установи виникає питання щодо їхнього справжнього професіоналізму і їхньої любові до України і її спадщини.

Свого часу я був з Ігорем Геретою на розкопках у Чернелеві та Лучці. Після кожної археологічної експедиції об’єкт консервувався так, щоби його у майбутньому можна було музеєфікувати. Це було зобов’язання! Тепер, можливо, у законах чи підзвітних актах поробили ніші, що після розкопів їх необов’язково консервувати. І що, тоді можуть приходити «чорні» археологи, виймати найцінніше, а в той час пам’ятка історії руйнується? Такий вакуум міг створитися, якщо виходити з логіки їхніх відповідей, що археологи не займаються консервуванням. Поміж рядками чиновників на прикладі пам’ятки Тернополя видно, що йде приховане руйнування української спадщини.

– Не було відповіді від представників Інституту археології і щодо підтвердження чи спростування інформації про те, що Тернопіль може виявитись на 200 років старішим?

– Археологи одразу після розкопок зробили ряд сенсаційних заяв. Відповідь, що інформація щодо цієї теми незабаром з’явиться у науковій статті, виглядає в якійсь мірі дивною, якщо не сказати більше. При чому тут чиясь стаття? Згідно з нормою закону, в звіті про розкопки мало би бути написано, що викопано, на що воно впливає, або що розкопки дали для історії. Могли, до прикладу, відписати, що згідно з таким звітом, справді, як показує експертиза, мур Тернопільського замку набагато давніший, ніж офіційна дата заснування Тернополя – 1540 рік. На жаль, нічого цього не показано. А ці дані є дуже важливими з історичної точки зору. Після сенсаційних заяв археологів йшла мова про знайдені артефакти, які на 200 років понижують історію нашого міста. Тобто йдеться десь приблизно про 1375 рік, коли офіційно наші землі цілковито загарбали поляки. Як відомо, XIV ст. історики називають «темним» століттям, дуже мало джерел збереглися про ті часи. А тут якраз потрапляємо в «темний» час, коли дуже мало писемних та документальних джерел, але виходить, є археологічні!

Тобто що на рівні Тернополя, що на рівні Києва йде насміхання над тими, хто хоче зарадити справі, і над громадськістю як суспільною інституцією, котра хоче зберегти для історії унікальну українську пам’ятку архітектури.

– Чи можна якось завадити цій байдужості?

– Однозначно, не можна допустити того, щоб у холодну зиму і ранню весну, коли буде найбільше паводків, вод, дощів, найцінніші два розкопи з мурами залишалися напризволяще. В цьому випадку потрібно спільно прийняти якесь рішення чи звернутися до громадськості Тернополя і просто закликати людей допомогти закопати розкопки в такому стані, як вони є, без консервування. А коли прийдуть професійні дослідники і ті політики, які вболівають за долю Тернополя і загалом цілої України, до них повернуться. Або ж зробити мітинг, прийти людям під міську раду і вимагати від влади зберегти Тернопільський замок з його мурами для майбутніх поколінь.

Іван Білий

Джерело: Тижневик "Номер один"