Голова обласного осередку партії «Європейська солідарність», ще донедавна голова Тернопільської ОДА Степан Барна нині – знову депутат обласної ради і ймовірний претендент на її очільника. Як завжди, відвертий і прямий, він не приховує ані свого задоволення від результатів виборів власної політичної сили, ані розчарування від процесу обрання нової влади загалом. Які шанси очолити обласну раду, чому не балотувався на міського голову Тернополя та чому в нас плачевна ситуація із лікуванням ковіду, – про це Степан Барна розповів ексклюзивно для «Номер один».
«Бути в опозиції – це в багатьох обставинах дуже добре»
– Партія «Європейська солідарність» на місцевих виборах на Тернопільщині, та й в Україні загалом, набрала досить високий відсоток голосів. Як загалом можете оцінити виборчу кампанію?
– Багато речей пізнається у порівнянні. Один із критеріїв, за яким ми можемо оцінювати нинішні показники, – це результати парламентських виборів минулого року, коли наша команда отримала підтримку 12% виборців Тернопільщини. Це надзвичайно мало, але проти нас тоді працював тренд нових облич на центральних каналах. Із багатьох причин люди, котрі підтримували на той час Петра Порошенка, були розчаровані, тож ми отримали результат, який нам не зовсім був до вподоби.
Але робота, яку ми провели протягом року потому, дала нам можливість зосередитись. Бути в опозиції – це в багатьох обставинах дуже добре, бо ті «прилипали», для яких ідеї партії нічого не значать, від нас відійшли. Натомість до нашої команди прийшло дуже багато нових облич: учасники бойових дій, підприємці, лікарі тощо, і відповідно це дало свій результат на виборах 25 жовтня. «ЄС» у Тернопільській області подвоїла рейтинг проти минулорічного і вийшла із показником майже 22,5%. Це, на мою думку, непогано, тим більше, що це другий результат в Україні: наша політична сила тепер представлена у всіх радах, починаючи від Тернополя і закінчуючи Донбасом.
– Вам доводилося під час виборчої кампанії багато спілкуватися з виборцями і з тими, хто ще рік тому відстоював думку, що Порошенко – поганий президент і політик. Що відбулося, чому люди повірили знову «Європейській солідарності» і не шукали нових облич у нових партіях?
– На мій погляд, тут не варто говорити саме про Порошенка, думаю, на вибір людей вплинув комплекс проблем як результат роботи нової команди у владі. До прикладу, за нашого керівництва ВВП України зріс до +4%, а сьогодні цей показник сягнув позначки – 11%. І цей економічний фактор на собі відчула вся країна. Якщо ми говоримо про Тернопільську область, то має місце невиконання видаткової частини бюджету. Я вже мовчу про те, що робиться з місцевим бізнесом, бо це просто катастрофа. Станом на початок 2019 року в нас було близько 5200 суб’єктів господарювання, понад 2 тисячі з них створилися за час 2014-2017 років. А на цей момент за підсумками півріччя в області їх є менше половини. Це говорить і про зростання безробіття, і про збільшення навантаження на соціальну структуру, оскільки люди йдуть з роботи на біржу, не маючи можливості виїхати за кордон, і пробують якось вижити.
«Наша влада «мудра», особливо в питаннях «дерибану»
– Можливо, справа не в некомпетентності влади, а в пандемії коронавірусу?
– Ті дії, які робляться для зупинення пандемії коронавірусу, на мою думку, свідчать про повну непрофесійність сьогоднішньої влади. Ще в грудні 2019 року на сесії обласної ради я говорив, що ми не захищені від коронавірусу, ми не є якоюсь унікальною областю, яку омине ця біда. А що з того? Машини швидкої допомоги, які за моєї каденції вдалося залучити в область, просто стояли на подвір’ї лікарні близько 4 місяців, бо ніхто не оформляв на них документів! Ті акції протесту, які були в Микулинцях, у «Медобрах», теж говорять про відсутність комунікації чинної влади з простими людьми. Не кажучи вже про те, що в першій декаді березня, коли захворюваність складала до 20 інфікованих, ввели тотальний карантин, а коли показники сягнули 200-300 людей за добу, ми вийшли з локдауну і повернулися до нормального життя.
– Але локдаун і був введений для того, щоби лише підготувати систему охорони здоров’я…
– Про готовність медицини годі й говорити. Всі заклади, які сьогодні на передовій у боротьбі з ковідом, ми підготували ще за попередньої влади. Тож я хочу зрозуміти, що було цього року зроблено нинішньою владною командою на місцях, аби запобігти тій ситуації, в якій ми зараз опинилися. Нашій команді власними зусиллями довелося вирішувати нагальні проблеми. Завдяки допомозі благодійного фонду Петра Порошенка у лікарні Тернопільщини ми спрямували 3800 ІФА-тестів, понад 5 тисяч захисних костюмів, захисні окуляри, пульсоксиметри, обладнання на 5 млн. грн. Загалом на допомогу від фонду за період пандемії було витрачено понад 100 млн. грн. у розрізі всієї країни. А цими питаннями, власне, повинна була займатися влада, і це її компетенція, тому в плані готовності до пандемії в нашій країні, змушений констатувати, повне фіаско.
– Великого резонансу набуває питання, що центральна влада витратила величезну суму з фонду по боротьбі з коронавірусом на будівництво доріг, і в той самий час жаліється, що для хворих ліжок уже не вистачає…
– У березні цього року питання коронавірусу було чи не головною фішкою у порятунку України. Й ініціатором цього був сам президент Володимир Зеленський. Ці 64 мільярди гривень, які потрапили у фонд для боротьби з пандемією, забрали звідусіль: з медицини, освіти, культури, інфраструктури… Специфіка цього фонду передбачала закупівлі без тендерних процедур, щоби економити час. Але наша влада «мудра», особливо в питаннях «дерибану». З цієї суми майже 39 мільярдів було витрачено на… будівництво доріг! Це очевидне злодійство, за яке повинен хтось понести відповідальність.
– Чи відомо Вам, яку суму отримала наша область для боротьби з коронавірусом і як вона була витрачена?
– Наша партія зробила аналіз того, що в даний час є найпотрібнішим для людей. Багато хто каже про катастрофу з апаратами ШВЛ, чуємо про концентратори, які не були закуплені за державний кошт і не передані до нашої області. Питання: на що ж тоді пішли гроші фонду? На сесії міської ради прозвучала інформація, що 15 мільйонів гривень будуть розподілені на придбання кисню… Але для того, щоби переобладнати цілий стадіон у польовий госпіталь, приміром у Києві, треба всього 20-35 мільйонів гривень. Вдумайтеся: із 64 мільярдів, якими був наповнений фонд! А цих грошей, виявляється, вже немає. Щоби закупити 40 тисяч кисневих концентраторів, які потрібні сьогодні, треба лише один мільярд. Виділіть ці кошти для порятунку людського життя! Тому що зараз це знову ж таки робиться за рахунок місцевих бюджетів і меценатів.
«Нас чекає закриття ще 30% суб’єктів господарювання»
– Поговоримо про меценатів. Як правило, у кризових ситуаціях держава завжди звертається за допомогою до підприємців. У той же час із початком карантину самі підприємці виявились найбільш незахищеними, тому що держава залишила їх напризволяще. Маєте колектив – виплачуйте людям зарплату, але при цьому не працюйте, ще й заплатіть усі податки, оренду, не отримавши жодних пільг, допомог чи послаблень від держави. Спробуєте працювати неофіційно – величезні штрафи. Відправили людей за власний рахунок – у них зараз забрали субсидії, і це ви, підприємці, винні, тому що не працювали… Це, напевно, зараз найбільша проблема, яка гнітить людей і змушує українців так байдуже ставитися до проблеми коронавірусу, тому що питання виживання для них важливіше, ніж проблема здоров’я. Ваше бачення виходу з цієї ситуації, адже карантин завтра не закінчиться, а невдоволення людей тільки наростає?
– Перед владою було два шляхи вирішення проблеми пандемії. Перший – це китайська модель, коли закривається місто, зупиняється рух, відбувається масове тестування, виявляються хворі, лікуються і налагоджується життя. Є другий шлях – шведська модель, котра передбачала абсолютно ліберальний підхід: економіка виживає, але кількість захворювань зростає, однак можливості сильної економіки дозволяють рятувати людські життя через проведення масових тестувань, виділення додаткового фінансового ресурсу для протидії пандемії. Наша ж влада пішла протилежним шляхом – спочатку ввела китайську модель, послабивши економіку, потім раптово почала виводити країну у шведську модель і поставила під загрозу людські життя і здоров’я, бо не мала чим лікувати, тому що не була готова. І влада цим шляхом, на жаль, далі йде.
Фракція «Європейської солідарності» пропонувала правлячій монобільшості ввести податкові канікули для того, щоби підтримати підприємців малого та середнього бізнесу. Пропонували також відтермінувати введення касових апаратів. Однак наші ініціативи не були підтримані. До чого це призведе? У кінцевому результаті ще 30 відсотків суб’єктів господарювання закриються, і це буде незворотна економічна криза для нашої країни.
– Можливо, проблема саме в особі міністра охорони здоров’я Максима Степанова, який дає неправильні поради Офісу президента? Ось він сам заявив днями, що інфікувався ковідом, незважаючи на дотримання всіх правил безпеки…
– Ухвалення рішень такого рівня залежить не лише від одного міністра, це комплексне питання. Воно мало би прийматися із врахуванням усіх потенційних наслідків – для економіки, для життя країни, для здоров’я людей. І це рішення має приймати не лише міністр охорони здоров’я. Бо сьогодні він каже, як врятувати людські життя, а завтра вже просить гроші на те, щоби ці життя рятувати. Тому треба підходити до цих речей збалансовано. На жаль, такої збалансованої політики ми не почули.
Наприклад, Словаччина за 2 дні виділила певну суму грошей і провела масове ПРЛ-тестування жителів країни. За 2-3 дні вони протестували 5 мільйонів громадян. Чому цього не зробити в Україні? Добре, ми країна у 8 разів за населенням більша за Словаччину, але можна за 2-3 тижні усіх протестувати. Чому ми цього не робимо, я не розумію.
Тепер щодо міністра. Я би не сказав, що Степанов не компетентний. Він абсолютно фаховий, але, на жаль, його тези не сформовані лише ним. Міністр Степанов мав би відображати позицію всіх сфер, бо він був головою Одеської обласної державної адміністрації, розуміє, як функціонує регіон і як функціонує Україна. Чому він зараз займає таку нефахову позицію, я не знаю, це вже питання більше до нього.
«Коли востаннє Ви чули виступ будь-якого нардепа з Тернопільщини?»
– Повернімося до місцевої політики. Коли очікується перша сесія обласної ради, чого Ви особисто чекаєте в новому скликанні для себе, адже Ви є одним із головних претендентів на посаду голови?
– До обласної ради увійшли шість партій, які подолали 5-відсотковий бар’єр: «Європейська солідарність», «Свобода», «За майбутнє», «Слуга народу», «Батьківщина» і «Довіра», тобто абсолютну більшість у цій каденції мають проєвропейські патріотичні сили. І всім нам, я вважаю, потрібно консолідовувати зусилля у питаннях відстоювання інтересів регіону на рівні столиці. На жаль, упродовж останніх півтора року в новому українському парламенті ми не чуємо голосу Тернопілля. Коли востаннє ви чули виступ будь-якого народного депутата з Тернопільської області про те, що нам щось потрібно чи чогось не вистачає, – грошей, ШВЛ-апаратів, обладнання, доріг тощо? Я не чув цих виступів! Тому ми неодноразово зверталися до партій «Батьківщина» і «Свобода» з питанням необхідності формування коаліції патріотичних сил із залученням інших партій для відстоювання інтересів Тернопілля.
Що стосується посад, то я ніколи за них не боровся і не тримався. Я був головою обласної адміністрації 4 роки 2 місяці і 11 днів. За підсумками цього періоду, коли обрали нового президента, я наступного дня написав заяву на звільнення за власним бажанням. Не проводив жодних перемовин, більше того, коли були пропозиції залишитися на займаній посаді, я категорично відмовився. Тому для мене посада голови обласної ради у принципі не є самоціллю. Мені важливо, щоби була єдина позиція при формуванні більшості, щоби відстоювати інтереси області.
– З ким бачите себе в коаліції в обласній раді?
– У першу чергу зі «Свободою» та «Батьківщиною», нехай буде з нами і «Довіра», й інші, якщо є конструктивні люди в партіях «За майбутнє» та «Слуга народу» і вони готові відстоювати позицію Тернопільської області. Зараз перед нами стоїть багато викликів, тому невідкладно треба об’єднувати зусилля і думати над вирішенням проблеми інфекційних лікарень, як забезпечити заробітну плату лікарям, як вберегти освітні заклади, думати над створенням умов для розвитку бізнесу в Тернопільській області, створювати робочі місця… Зараз це буде важкий період, і я співчуваю тим, хто буде готовий взяти на себе відповідальність у цих умовах.
«Тепер самі люди вирішують, коли будуть парламентські перевибори»
– Багатьох цікавить, чому партія «ЄС» висунула Віктора Овчарука на посаду міського голови Тернополя, а не Вас?
– По-перше, я не вважаю правильним іти на вибори в різних списках і на різні посади, підтягуючи рейтинг своєю персоною. Дурити людей немає чого, бо очевидно, що той, хто, приміром, є народним депутатом, не відмовиться від мандата на користь обласної, районної чи міської ради. Позиція «ЄС» така: ми самодостатні і професійні, хтось має більший рейтинг, хтось менший, хтось має більшу впізнаваність, хтось меншу. Але очевидно, що Степан Барна всюди не може йти на вибори. Барна не може очолювати список до обласної ради, де він має свою підтримку, і йти в міську раду – по двох списках одночасно. На мою думку, це обдурювання людей.
– Якщо Ви станете головою обласної ради, як будете працювати в таких умовах, коли місто очолює авторитарний «свободівець» Сергій Надал, а обласну адміністрацію – принциповий «слуга народу» Володимир Труш?
– Ми не можемо говорити, що облраду очолить Барна… Хто таке сказав?
– …припустимо…
– Ми можемо говорити наразі лише про питання коаліції, що є результатом консенсусу між політичними партіями. Партія пропонує кандидатуру, а ми між собою обговоримо: підтримуємо всі консолідовано чи ні. І це не обов’язково має бути Степан Барна, і не факт, що Барна хоче бути головою обласної ради й бореться за посаду. Я вже неодноразово заявляв, що у партії «ЄС» велика кількість самодостатніх людей, які можуть очолити обласну раду.
Щодо того, як знайти компроміс між гілками влади, то очевидно що потрібно знайти баланс, бо місто не може бути окремим царством у Тернопільській області. В багатьох обставинах розвиток міста залежить від області і навпаки. Тернопіль – це 25-30% економіки області. Тому має бути досягнутий баланс. З іншої сторони, ми розуміємо, що є складова центральної влади, і мені б хотілося, щоби обласна виконавча влада усвідомила патріотизм до нашого краю. Тому потрібна і сильна обласна рада, яка буде корегувати напрямки роботи виконавчої вертикалі. Очевидно, що ми налаштовані на те, щоби всіх об’єднати і розширити формат партій, які увійдуть в цю коаліцію, до максимуму. Які захочуть і будуть вважати за потрібне відстоювати інтереси краян та області.
– Ширяться чутки, що наступного року можуть відбутися парламентські вибори. Адже від початків незалежності України ще не було повних 5 років без виборів. Наскільки висока ця ймовірність?
– Ну, це дуже складна ситуація. Я прогнозував дві речі. Перша – конфлікт нової влади на чолі з президентом із Валерієм Коломойським у кінці 2019 року. Так і сталося, бо вони не поділили державний бюджет на 2020 рік, і ми вже наслідки бачимо. Канал «1+1» тепер різко критикує політику уряду і представників «Слуг народу», очевидно пропонуючи свою кандидатуру на прем’єр-міністра від партії «За майбутнє» чи іншого формату Коломойського.
Друга річ – парламентські перевибори впродовж 2021 року. З іншої сторони, ми розуміємо: якщо президент Зеленський піде на це, то такої монобільшості у нього вже не буде. Прогнозуємо, що коли відбудуться дострокові вибори, то «Слугам народу» для коаліції доведеться обирати між тими партіями, які пройдуть у парламент, а пройти мають шанси небагато політсил: «Слуга народу», «ЄС», ОПЗЖ, «Батьківщина», ну може бути ще якась партія… Якщо «слуги» об’єднаються з ОПЗЖ, то це означатиме розвиток країни на схід, або ж формувати коаліцію, виходячи з електоральних симпатій, із «ЄС» чи «Батьківщиною».
Очевидно, що монополії в новому парламенті вже не буде. Для Зеленського це погано, а для України – добре. Ми прогнозуємо, що це буде певним викликом для Зеленського і йому потрібно буде досягати консенсусу з Коломойським, аби запобігти достроковим виборам, або ж наважуватися на цей крок. Коли це відбудеться, не готовий відповісти. Сьогодні вже не президент України визначає внутрішню політику, а ті, хто зробив свій вибір і сказав: «Лиш би не Порошенко». І зробили Зеленського президентом. І наскільки вони налаштовані змінити ситуацію в країні, настільки буде залежати, коли будуть вибори парламентські, а коли – президентські.
«Монобільшість не благо, а системна пробема»
– У Тернополі «Батьківщина» оскаржує результати виборів до міської ради. Стверджують, що ні «Слуга народу», ні «За майбутнє» не мали би пройти, та й у них, на диво, точні показники – рівно прохідних 5%. Ви маєте свої паралельні підрахунки, які цифри у них?
– Партія «ЄС» мала представників у всіх дільничних виборчих комісіях області.
Наші паралельні підрахунки показували, що в Тернополі партія «Слуга народу» набирає 4,8%, тобто не долає бар’єр. Я не знаю, як так сталося і як вони підтягнулися до 5% за протоколами ТВК і ДВК. На жаль, це вже питання до правоохоронців. Я володію інформацією, що «Батьківщина» ініціювала судовий процес і він перебуває на етапі судових проваджень. Чим закінчиться – не знаю. Але я вважаю, що жодні фальсифікації виборів неприпустимі в демократичному суспільстві, а якщо вже це відбувається, то це компетенція правоохоронних органів і за такі речі передбачена відповідальність!
– Із ким бачите свою коаліцію в міській раді? Чи будете в опозиції?
– Якщо доведеться бути в опозиції, то ми будемо. Але маємо виконати свої передвиборчі обіцянки. Наприклад, обіцяли, що не допустимо вирубки парків, забудови міста, працюватимемо над залученням інвестицій, ремонтом доріг, будівництвом дитячих майданчиків. Задля цього ми готові конструктивно працювати з міським головою Тернополя і його монопартійною більшістю. До речі, монопартійна більшість – це не лише досягнення, а й відповідальність. Досвід Верховної Ради показує, які негативні наслідки внаслідок цього тепер пожинає президент Зеленський. Він думав, що це благо – мати монобільшість, а тепер це його системна проблема. Я думаю, що з такою проблемою може зіштовхнутися і Сергій Надал. Якщо він піде правильним, мудрим шляхом, то буде намагатися консолідувати всю міську раду, і зрозуміти, що не так усе просто, бо ніхто закривати очі на проблеми в місті не буде.
Газета «Номер один» щосереди – у всіх точках продажу преси Тернопільської області!
Джерело: Тижневик "Номер один"
3811