Тернопільський апеляційний суд розглянув цивільну справу за апеляційною скаргою Олега Б. на рішенні Тернопільського міськрайонного суду від 10 червня 2021 року за його позовом до Олександра П. про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.
Відповідно до матеріалів справи, у листопаді 2020 року Олег Б. звернувся до суду з позовом до відповідача Олександра П. щодо визнання недостовірною інформацію (відеозапису) “Оголошено флешмоб “Плюнь на Б.”, розміщену 25 вересня 2018 року Олександром П. у мережі інтернет на каналі “YouTube” та поширену в соціальній мережі “Facebook” на персональних сторінках Ігоря К. і Сергія Г. Та просив зобов’язати відповідача протягом 3-х календарних днів з моменту набрання рішення суду законної сили вилучити згадану інформацію та розмістити на каналі “YouTube” та у соціальній мережі “Facebook” на персональних сторінках Сергія Г. та Ігоря К. “Спростування” – знятий та попередньо узгоджений з позивачем відеоролик, в якому у присутності тих же семи учасників бойових дій Олександр П. визнає, що розповсюджена ним інформація про екс-депутата Верховної Ради України Олега Б. була неправдивою, недостовірною і такою, що не відповідала дійсності, принижувала честь, гідність та ділову репутацію відомого політика.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 червня 2021 року Олегу Б. відмовлено у задоволені позову.
Не погодившись із судовим рішенням, Олег Б. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати це рішення суду та ухвалите нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтуванні позовних вимог Олег Б. зазначив, що є народним депутатом Верховної ради України VІІІ скликання, відомим громадським та політичним діячем. Тим часом відповідач неодноразово і системно поширював неправдиву, образливу інформацію про нього в мережі інтернет на сторінках “Facebook” та на платформі “YouТubе”. На його думку, це свідчить, що метою поширення Олександром П. є саме доведення до громадськості недостовірних відомостей, які принижують його честь і гідність та дискредитує в очах суспільства. Це не є оціночним судженням, а викладена у формі ствердження суб’єктивна думка, висловлена в брутальній, принизливій, непристойній формі. Тому, відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України, є недостовірною і підлягає спростуванню.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників сторін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційних скарг, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Так, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту, що саме Олександр П. є автором публікацій та коментарів, викладених у соціальній мережі “Facebook” та на відеохостингу “YouTube”. Не доведено у суді, що саме відповідач поширював оспорювану позивачем інформацію в мережі Інтернет з огляду на те, що “Facebook” є соціальною, загальнодоступною мережею, де будь-хто без ідентифікації особи може створити будь-яку кількість сторінок, під будь-яким (в тому числі вигаданим) іменем, публікувати тексти, коментарі, копіювати і зберігати на власних пристроях фото осіб з інших сторінок. Тому неможливо ідентифікувати особу, яка публікує, коментує чи поширює інформацію, за винятком сторінок та інформації, що створених державними органами та офіційними особами.
Крім цього, суд зауважив, що поширена інформація є неприємною для позивача, однак вона є критикою, особистою думкою та оціночним судженням, інформація не містять будь-яких фактичних даних, тому перевірити інформацію на її достовірність неможливо.
Разом з тим, у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет
належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також, коли інформація є анонімною і доступ до сайту – вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.. Аналогічний висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 (провадження №12-110гс19), постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №439/1469/15-ц (провадження №61-5189св18).
Слід зазначити, що оспорювана позивачем інформація (відеозапис) під назвою “Оголошення флеш-мобу “Плюнь на Б.”, розміщена на платформі “YouТubе” у мережі Інтернет 25 вересня 2018 року і поширена в мережі “Facebook” за підписом “Alexander Pochynok” на персональних сторінках Ігоря К., Сергія Г., Бориса О. не містить автора і поширена зі сторінок осіб, які не залучені як відповідачі до участі у справі.
Проте сам підпис на сторінці “Alexander Pochynok” не дає можливості ідентифікувати особу з огляду на те, що соціальна мережа “Facebook” та відеохостинг “YouTube” є соціальною, загальнодоступною мережею, і ідентифікувати автора допису неможливо.
Відповідач Олександр П. факт розміщення та поширення спірної інформації не визнав.
Встановивши, що позов пред’явлено до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у задоволенні позові. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №509/4966/17.
При цьому позивач не позбавлений права на звернення у суд до належних відповідачів із вимогами, спрямованими на ефективний захист порушеного права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу позивача залишила без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Джерело: Пресслужба Тернопільського апеляційного суду
Мітки: апеляція, народний депутат, суд, Фейсбук