Є особливий вид цинізму — судовий, коли винуватець трагедії або людина, якій доручено з’ясувати причини драми та покарати винних, м’яко кажучи, несумлінно ставиться до своїх обов’язків або просто робить усе можливе, аби затягнути час. Розрахунок простий: рани затягнуться, свідкам та очевидцям набридне ходити по судах, зникне гострота відчуттів. Щось подібне відбувається зараз навколо розгляду справи щодо винуватця трагедії у польовому таборі поблизу с. Ставки на Херсонщині пізно вночі 2 лютого 2015 р. Тоді через службову недбалість, точніше злочинність сержанта Олексія Власюка, у вогні живцем загинуло шестеро військовослужбовців батальйону «Збруч», знищено зброю, боєприпаси та військове майно на суму 142 тис. 348 грн.
По гарячих слідах О. Власюка затримали. Вироком Тернопільського міськрайсуду його визнано винним за ч.1 ст. 129 (погроза вбивством) та ч.2 ст. 412 КК України (необережне знищення або пошкодження військового майна, що спричинило загибель людей та інші тяжкі наслідки).
Засуджений до 3-х років позбавлення волі 28-річний сержант завдяки горезвісному «закону Савченко» вже на волі, оскільки Феміда врахувала горе-військовослужбовцю час перебування під вартою. Відтак він спокутував свою провину, ані дня не відсидівши за ґратами. Утім, жодної відповідальності не понесло і командування військової частини, взагалі слідство чомусь досить дипломатично обходить запитання: а де ж був командир батальйону, коли і трапилась трагедія? Адже в Україні — війна?..
Минуло вже 3 роки. Тож як не болять спогади, слід нагадати про ті події, використовуючи інформацію прес-служби апеляційного суду Тернопільської області: “1 лютого 2015 р. приблизно о першій годині ночі сержант Власюк, перебуваючи у наметі в стані алкогольного сп’яніння, отримав по телефону повідомлення про важке поранення свого товариша у районі проведення антитерористичної операції (далі — АТО) та зізнався присутнім військовослужбовцям, що не бажає їхати в зону АТО, оскільки боїться загинути. У відповідь солдат Сергій З. зауважив, що всі військовослужбовці повинні виконувати свої обов’язки в зоні АТО.
Незадоволений почутим, обвинувачений узяв приведений у бойову готовність автомат КС-74, підійшов упритул до Сергія З. і, погрожуючи вбивством, здійснив два постріли вгору. Присутні військовослужбовці його роззброїли.
Після цього сержант повернувся у намет свого підрозділу та, бажаючи нагріти приміщення, діючи зі злочинною самовпевненістю, порушуючи вимоги законодавства, недбало поставився до покладених на нього обов’язків із пожежної безпеки, хлюпнув легкозаймисту речовину в отвір пічки, спричинивши різке займання 20-літрової пластмасової ємкості з легкозаймистою речовиною. Виникла пожежа. Полум’я поширилось на чотири сусідні намети військової частини.
Внаслідок пожежі загинули шестеро військовослужбовців, знищено зброю, бойові припаси та інше військове майно військових частин на загальну суму 142 тис. 348 грн., що призвело до зриву виконання завдань мотопіхотної та танкової роти, підриву їхньої боєздатності, тобто до тяжких наслідків”.
Нещодавно «Херсонську справу» направили до суду апеляційної інстанції Тернопільщини, адже вирок Тернопільського міськрайонного суду оскаржили як потерпілі, так і сам обвинувачений, який тепер вимагав ледь не повної реабілітації. Щоправда, сержанту не вистачило сміливості з’явитись у залі суду, тож частина засідань відбувалась у режимі відеоконференцій. Більше того, з різних причин розгляд тривав ледь не все літо. У підсумку колегія суддів прийшла до висновку, що під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема, судовий розгляд проведено не повно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення та, відповідно до ст. 409 КПК України, є підставою для його скасування й призначення нового розгляду справи в суді першої інстанції в іншому складі суддів.
Більше того, досудовим слідством сержант обвинувачувався ще й у порушенні правил пожежної безпеки, що спричинило загибель людей та майнову шкоду в особливо великих розмірах або інші тяжкі наслідки (ч.2 ст. 270 КК України). Проте суддя міськрайонного суду, не вдаючись у деталі і не мотивуючи своїх висновків, виправдала Власюка. Тим часом диспозиція даного обвинувачення передбачає позбавлення волі від 3 до 8 років, тобто ні про який “закон Савченко” вже не йдеться! При цьому місцева Феміда таки констатувала порушення військовослужбовцем вимог ст. 187 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, хоча проігнорувала вітчизняну судову практику, а саме постанову Пленуму Верховного Суду України.
І подібних порушень колегія суду апеляційної інстанції виявила чимало. Відтак це стало підставою для скасування вироку: справу повернуто до Тернопільського міськрайонного на новий судовий розгляд. Дуже хотілося б, щоби нове слухання не затягнулося на роки, а відбулося швидко, якісно, об’єктивно. Як нещодавно продемонструвало американське правосуддя у справі Пола Манафорта: 31 липня 2018 р. розпочався суд, а 22 серпня екс-голову передвиборчого штабу Дональда Трампа визнано винним за 8 пунктами обвинувачення. Таке рішення винесли присяжні під час судового розгляду у місті Александрія, штат Вірджинія. Нагадаю: прокурор звинуватив Манафорта у відмиванні грошей та ухилянні від сплати податків. А саме за 10 років співпраці з колишнім урядом України політтехнолог заробив і сховав у офшори понад 60 млн. доларів. Тепер йому загрожує понад 300 років в’язниці.
Олена Густенко
Джерело: Тижневик "Номер один"
3431