…Він перетворив на пекло останні півтора року життя Діани. Вважав, що це кохання з першого погляду і вона має належати йому! Володимира З. не зупиняло, що дівчина – старшокласниця, а він майже вдвічі старший за неї, розлучений і має маленького сина. Постійно телефонував і влаштовував сцени ревнощів, кричав, ображав, надсилав СМС із погрозами. Варто було юнці вийти десь у містечко, як він ніби з-під землі виростав у неї на дорозі. Якось вона з подругами їхала в авто, так Володимир почав переслідувати їх, а потім – «підсік». Подруга Діани – недосвідчена водійка, вчепилась у кермо, натиснула на гальма й зупинилася за мить до зіткнення. Перелякані дівчата закам’яніли у салоні, а задоволений Володька обматюкав їх, розвернув машину і спокійно поїхав додому.
Погрожував, переслідував, підглядав
Цілком можливо, що на початках Діані імпонувало, що значно старший за неї чоловік бігає за нею, ревнує, говорить компліменти і зізнається у коханні. Однак у Волі (йдеться про село на Теребовлянщині) всі усе про всіх знають, тож ровесниці розповіли дівчині, що дружина Володимира втекла з дитиною від нього через постійні сварки, приниження та побиття. Зрештою, «силу кохання», точніше ланцюги ревнощів, невдовзі відчула на собі й Діана, адже молодик почав переслідувати її.
У Теребовлянському районному суді мати дівчини пригадала, що бачила Володимира на випускному вечорі дочки – він тинявся біля ресторану, спостерігаючи за Діаною. Іншим разом він ходив біля їхнього будинку та світив ліхтариком у вікно. А вже після жорстокого вбивства дочки мати знайшла в її телефоні повідомлення від майбутнього вбивці з погрозами.
На жаль, дівчина не розповідала батькам про неадеквата, лише якось проговорилася подрузі, що Володимир її переслідує і погрожує вбивством. Та вступивши після школи до університету в Тернополі, сподівалася, що горе-залицяльник «переключиться» на когось іншого і нарешті дасть їй спокій. На жаль.
Знову ж таки вже у суді батько пригадав їхню першу й останню зустріч із Володимиром. Якось дочка сказала, що йде до подруги, натомість зустрілася з Володимиром. Дізнавшись про це, розгнівані батьки поїхали до нього та почали з`ясовувати, що він хоче від їхньої дочки. Той усе заперечував та говорив, що це сталося випадково та будь-яких стосунків з Діаною не має.
Дивлячись в очі, вдарив у груди ножем
Трагедія сталася в ніч із 13-го на 14 вересня 2019 року у с. Воля Теребовлянського району. 19-річна Діана з друзями верталася додому зі свята пива у Микулинцях. Хлопці йшли попереду, дівчата трохи відстали. За церквою повернули на Білу гору, як раптом їм назустріч із темряви з гори з ножем у руках вийшов Володимир. Вони завмерли, а теребовлянський «Ромео» підскочив до Діани, однією рукою схопив її ззаду за шию та, змушуючи дивитися в очі, прошипів: «Я тебе попереджав, ш..а!» – і вдарив ножем у груди.
Дівчина закричала, спробувала вирватись, схопила руками за ніж, але вбивця з силою вирвав клинок й знову заніс його над головою. Мов зачаровані, товариші Діани у світлі ліхтаря побачили смугу смерті, що блиснула у темряві й проткнула груди дівчини. Вона закричала від болю. А Володимир насолоджувався владою над красунею – мов голку в метелика, знову ввігнав у неї ніж.
Проте вона не здавалась і намагалася вирватись. Тоді він щосили вдарив її кулаком по обличчю, а коли Діана впала, знову замахнувся ножем. У цей момент ззаду підбіг один із хлопців, покликав його, спробував заговорити. Однак Володимир лише міцніше стиснув ніж у руці й наказав: «Не підходьте, бо буду її різати».
Тоді Назар спробував вибити ніж із рук. Душогуб із розмаху полоснув лезом його по руці. З іншого боку підбіг другий, та Володимир міцно схопив його за куртку і знову замахнувся. Юнак миттєво скинув куртку й відскочив у бік, дивом залишився неушкодженим.
Скориставшись, що її кат розправляється з іншими, Діана спробувала піднятись. Різник одним стрибком підбіг до вмираючої, наостанок завдав ще декілька ударів ножем і зникнув у темряві.
Дві подруги Діани стояли й від жаху боялись поворухнутися. Хтось із хлопців штовхнув їх: «Викликайте «швидку»!», а сам побіг до обійстя батьків потерпілої. Дорогою він побачив її молодшу сестру й коротко сказав, що Володимир з ножем напав на Діану. Дівчина з плачем кинулась додому. Не гаючи часу, її матір сіла в машину та поїхала до місця трагедії. Хлопці допомогли перенести закривавлену, але ще живу юнку в машину, і жінка рвонула з місця. Важко уявити, що відчувала мати дорогою до лікарні у смт Микулинці, адже за її спиною стікала кров’ю старша донька! Із Микулинців поранену вже каретою швидкої допомоги повезли до Теребовлі. Однак дорогою до лікарні Діана померла. Згодом судовий експерт нарахує на тілі потерпілої 20 ножових ран і 4 порізи.
«Маєш належати лише мені…»
Відновлюючи події, що сталися напередодні вбивства, слідчі з’ясували, що Діана уникала Володимира. Однак на фестивалі у Микулинцях вони зустрілися. Швидше за все, він шукав її. А коли побачив, підійшов й одразу влаштував сцену ревнощів. У Теребовлянському суді він сказав, ніби почув від неї запах цигарок і дав ляпаса. Дівчина вирвалась та втекла до компанії друзів і надалі уникала його. Тоді Володимир наблизився і просичав: «Ти ще про це пожалкуєш!»
Після забрався і пішов додому. За якийсь час, стоячи біля вікна, почув на вулиці молоді голоси, серед них – і Діанин. Тоді, мовляв, він зрозумів, що вона його дурила, сів на велосипед і кудись поїхав. І далі нічого не пригадує!
Справді, неподалік від місця нападу поліцейські знайшли його ровер. Самого вбивцю затримали трохи згодом на власному подвір’ї. Є припущення, що після кривавої різанини він утік до лісу і звідти надіслав ще декілька СМС на мобільний дівчини (ось уривки, щоправда, граматичні помилки виправили): «Вибач, життя моє… Отак любив до гробу. Це за смішки наді мною і Богом!» А потім ще такі: «Вмерли, як казали, разом в один день, моя кохана навіки!» та «Похороніть нас разом, ми так хотіли…». Проте вмирати Володимир передумав, а повернувся додому, де до нього із криком та плачем кинулась мати. А також поліція.
Ситуацію роз’яснила інша знайома вбивці. У суді жінка розповіла, що декілька років тому зустрічалася з ним. Однак незабаром чоловік почав поводитись неадекватно – через дріб’язок ставав агресивним, влаштовував сварки, скандали, страшенно ревнував. Одного разу вона пізно вночі поверталася з дня народження подруги. І раптом біля свого дому побачила Володимира. Коли підійшла ближче, він накинувся на неї з криками: «Де ти була?», а потім ударив по обличчю. Горе-коханець усе не міг заспокоїтись, погрожував зарізати її та себе, якщо вона не вийде за нього заміж. Після нічного «побачення» жінка розірвала з ним стосунки, проте Володимир ще деякий час переслідував її та казав, що вона має належати лише йому.
Сидітиме довічно?
Ще одна деталь. Під час розгляду справи у Теребовлянському районному суді вбивця категорично заперечував свою провину. Тож вироком суду першої інстанції його було визнано винним за ч. 2 ст.125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я), п. 4 ч. 2 ст.115 КК України (вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю). За сукупністю злочинів, шляхом поглинання більш суворого покарання менш суворим, призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Також судом частково задоволено цивільний позов потерпілих та зобов’язано сплатити їм загалом 1 млн. 200 тис. грн. моральної шкоди та 30 тис. грн. судових витрат за надання правової допомоги.
Звісно, 35-річний засуджений не погодився з таким вердиктом служителів Феміди та подав апеляційну скаргу. І от минулого тижня колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула скаргу та залишила вирок без змін, повідомила пресслужба ТАС. Однак в апеляції вбивця вже повністю визнавав свою провину та щиро просив пробачення у батьків Діани. Водночас просив перекваліфікувати обвинувачення: з умисного вбивства з особливою жорстокістю (п.4 ч.2 ст. 115 КК) на умисне вбивство (ч.1 ст. 115 КК), адже максимальний термін за ч.1 передбачає від 7 до 15 років позбавлення волі. Отож є шанс вийти на волю!
Останнє слово – остання надія
«Якщо зможете колись, то простіть… Щиро каюся. Мені самому дуже погано від цього. Вже майже два роки минуло, я теж втратив людину і зробив це своїми руками. Це подвійний біль. Але він не зрівняється з тим болем, який відчувають батько і матір. Я прекрасно це розумію. Я дуже жалію. Я би все віддав на світі, щоби цього не сталося. Якщо зможете колись, то простіть», – сказав Володимир в останньому слові та попросив дати йому шанс хоч через багато років повернутися до нормального життя, до батьків і дитини.
Що ж, найжорстокіший, найцинічніший злочинець до останньої миті сподівається на диво! Люди, яким довелося сидіти в камері смертників, потім розповідали, що очікування страти – найжахливіший тягар! Життя крізь заґратоване віконце здається зовсім іншим, ніж зазвичай. Довічне позбавлення волі – це як повільна смерть. Чи гуманно це? І чи відповідає практиці Європейського суду з прав людини та й вітчизняній? Ні. Хотілось би нагадати, що на початку лютого ц. р. в апеляційному суді переглядалась апеляція іншого «довічника», так званого «тернопільського демона» – Андрія Г. Тоді колегія скасувала вирок і призначила юнаку 15 років позбавлення волі. При цьому вказала: «Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених Кримінальним кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк (ч.1 ст. 64 КК України)».
Чи заслуговує теребовлянський «Ромео» на пом’якшення покарання? Скажімо, 15 років тюрми? Відповідь дасть Верховний суд, адже Володимир З. та його адвокат обіцяли подавати касацію.
Марина Криниця
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: вбивство, кримінал, теребовлянський «Ромео»
3811