Під лозунгом «Культурна ідентифікація» три дні у Тернополі тривав літературно-мистецький фестиваль «Ї». Його у Файному місті організовують уже вп’яте.
Акцент – на українському!
Цьогоріч організатори робили основний акцент на українській культурі, відповідно серед учасників заходу глядачі мали нагоду побачити здебільшого наших, вітчизняних митців.
– У цьому році ми більше акцентували увагу саме на українському. Чим це зумовлено? Ось, наприклад, під час третього фестивалю ми робили акцент на інтеграції української культури на Захід. Тобто чи чекають нас там. Минулий фестиваль ми проводили у міжнародному напрямку. До нас приїздили гості з Литви, Латвії, опозиційної Росії, Білорусі, Польщі, були навіть із Франції. Ми намагалися показати, як виглядає наше мистецтво на фоні міжнародної культури.
Такі фестивалі доводять, що нам є що показати в цьому контексті, що нам не соромно відкривати кордони, їхати до європейських сусідів і там доносити свою культуру. Залишилося лише дати цьому яскраву обгортку і зрозуміти, що ми маємо чим пишатися,- розповідає один з організаторів заходу Василь Томчишин.
Також фішкою п’ятого фестивалю стала велика залізна літера «Ї», яку організатори планують розмістити у Тернополі як згадку про захід.
– У перший день фестивалю ми запитували Сергія Надала, де можна виставити цю літеру. Він сказав: «Вибирайте місце і ставте». Я думаю, що одного квадратного метра міської землі не буде шкода для того, щоб залишити в Тернополі такий символ літератури, мистецтва і фестивалю – «Ї». Можливо, ми перефарбуємо її у чорний колір, зробимо більш презентабельною і адаптованою до архітектури міста. Думаю, стоятиме вона або на вул. Валовій, або у парку ім. Шевченка,- продовжує Томчишин.
Цього року на фестивалі працювало декілька локацій: Український дім «Перемога», книгарня «Є» та «Кнайпа 1540». До уваги відвідувачів були: музична, літературна і театральна сцени, лекції від Романа Скрипіна та Мар’яни Савки, показ фільмів, виставка стімпанк та джанк-арт скульптур Сергія Кузнєцова, світлодіодне шоу від театру «Metanoia» і конкурс відеопоезії «МонОкль».
На музичній сцені виступали: «Один в каное», «Кімната Гретхен», KRUT, «Лінія Маннергейма», Bugs & Bunny, DRUMТИАТР, EPOLETS, «Республіка Паліна» (Білорусь), Black Maloka, Франко’, ANDZH, BELAROOTS (Білорусь), «Приходьте завтра».
– Було продано близько 400 триденних квитків і близько ста – на окремі дні. Як один із команди організаторів, я дуже задоволений фестивалем. Те, що ми планували, збулося! Якщо говорити про контингент відвідувачів, то близько 55% – це гості з інших міст, а 45% – тернополяни. Ми могли це відслідкувати через онлайн-ресурс «гастролі.юа», який нам допомагав у реалізації квитків на «Ї», – каже Василь Томчишин.
Організатори намагалися охопити всі мистецькі напрямки. Приміром, для шанувальників кіно відбувалася демонстрація фільмів «Гніздо горлиці» Тараса Ткаченка та «Моя бабуся Фанні Каплан» Олени Дем’яненко. Гості фестивалю також змогли побачити допрем’єрний показ стрічки режисера Олександра Фразе-Фразенка «Пан Ніхто». Театральне мистецтво представляли: Театр вух з аудіовиставою «Агартха» – режисер Ірина Фінгерова спільно з гуртом «Zukkor Zzov»; проект «Музика сфер» від польських митців Божени Боба-Диґи та Мачея Жімки.
Основне – література!
Звісно, найбільший акцент робили саме на літературну сцену та її учасників. Серед запрошених були як молоді маловідомі автори, так і вже знані українські митці.
– Задумка написання твору визрівала близько 10 років. Книга має складну політичну преамбулу,- натхненно розповідав про своє дітище “Харків 1938” Олександр Ірванець, який привідкрив слухачам завісу до багатьох моментів, описаних у книзі. Він пояснив, чому все відбувається так, а не інакше.
А відомі українські автори Юрій Винничук та Володимир Рафєєнко розповіли відвідувачам мистецького фестивалю “Ї” про написання неординарного роману “ДНК”, одним з ініціаторів створення якого був не менш знаний поет Сергій Жадан.
– Я саме писав продовження “Аптекаря”, коли зателефонував Жадан і попросив взяти участь у написанні «ДНК» з іншими авторами, і я погодився,- розповів Юрій Винничук.
Герой, про якого писав пан Юрій, так йому сподобався, що без жодного передбачення виник новий роман – “Цензор снів”. Він є своєрідним продовженням історії, написаної в “ДНК”.
– Жадан задав героїв, тому я знав, у якому руслі потрібно працювати. “ДНК” стало першоджерелом “Цензора снів”,- пояснює Винничук.
Порадував своїх шанувальників новою збіркою «Паперовий міст» також і письменник Василь Махно.
– Ця назва багатозначна. Паперовий міст – це письмо. Це діалог. Це слово. Це те, що можна зберегти за допомогою літер і слів, і те, чого не можна побудувати навічно. Іншими словами – це поезія, – сказав Василь Махно.
Окрім так званих «одиночних» виступів, глядач мав нагоду побачити своєрідний мікс творчості. До прикладу, читання-тандем провели поети Дмитро Лазуткін та Катерина Бабкіна.
«По 5 авторських поезій» – саме таким був регламент на сцені Українського дому «Перемога» на читаннях, які, до речі, розпочав Дмитро з «лабораторної роботи». Поет вважає, що «…на крові наша надія», і тому вирішив обнадіяти слухацьку аудиторію, поетично переконуючи їх у тому, що… «щастя, воно теж буває псячим». Такими строфами Лазуткін розпочав вечір. Тим не менше, Катерина Бабкіна, переймаючи так звану «естафету» поетичного читання, заявила:
– Зараз той рідкісний момент, коли я можу дозволити собі вийти на сцену без купи папірців, а все тому, що книжка вийшла 4 дні тому… І перша презентація нової книги Катерини Бабкіної відбулася саме на сцені мистецького фестивалю «Ї». Нова книга жінки здебільшого про війну, але й про любов вірші також є. Тернополяни були в захваті від таких гостей, адже література – це те, заради чого сьогодні об’єдналися усі під одним дахом.
Прикрістю для гостей заходу стала відсутність на сцені Юрія Іздрика, виступ якого хоч і був передбачений програмою, але автору не вдалося дістатись до Тернополя.
– Як і в будь-якій організації масових заходів, завжди з’являються якісь непередбачувані моменти, де хтось не встигає. Однак не було такого, щоб хтось із запрошених відмовився. Митці, письменники, музиканти, насправді, люди відповідальні, адже це їхня репутація. І якщо вони говорили, що будуть, то приїздять. Не вийшло приїхати, на жаль, Іздрику через технічні моменти на кордоні. Нам дуже шкода, адже це один із старожилів мистецького фестивалю «Ї». Для нас було важливо, аби він був, і багато людей, у принципі, спеціально прийшли на захід, аби його почути,- каже Томчишин.
Шостому «Ї» – бути!
Та загалом гості заходу залишилися задоволені від фестивалю. Організатори переконані, що роблять хорошу справу, адже, на їхню думку, саме культура є візитівкою українського народу.
– На жаль, ще з Радянського Союзу у нас закладене відчуття меншовартості і ми звикли думати, що десь там, за кордоном на заробітках, є краще, ніж тут. Але ж подивіться на ці роботи, картини, послухайте тих людей, які пишуть, видають. Їм потрібна лише підтримка. Біда в тому, що люди не готові платити за культуру. Ми розуміємо, скільки вони за вечір можуть потратити в клубі чи кафе. При цьому квиток на фестиваль «Ї» більш ніж доступний – 250 грн. на три дні. Це не дорого. Такій доступній ціні ми завдячуємо бюджету участі Тернополя, на якому наш фестиваль виграв 99 тис. грн., що і вплинуло на цінову політику. Тут висновок випливає сам по собі: для того, щоб ці люди (митці) росли та розвивалися і ставали кращими, потрібно, щоб влада доклалася до розвитку культури, аби громадський сектор влаштовував такі речі, аби населення розуміло, наскільки це важливо. Це не просто хтось хоче на комусь заробити чи спекулювати на мистецтві. Навпаки, населення саме повинно підтримувати митців, адже вони – наше обличчя перед світовою спільнотою,- переконаний Василь Томчишин.
Зважаючи на популярність фестивалю, слід очікувати, що організатори не зупиняться та порадують тернополян новою мистецькою програмою вже у наступному році.
– Шостий фестиваль «Ї» буде обов’язково! Зараз ми не можемо щось прогнозувати. Головне – вдало закінчити цей фестиваль, зберегти команду цілісною, ідейною. Адже фестиваль не приносить організаторам прибутку абсолютно. Навпаки, це все затрати свого часу. Але надалі плани амбітні, аби «Ї» росло! Тим паче, що це єдиний мистецький фестиваль у Тернополі. Такі речі є візитками для будь-якого міста. Ми почали проводити його з моїм другом Ігорем Біликом, коли нам виповнилось по 19 років. Зараз нам уже по 24, але іскра не згасає, аби фестиваль ріс! – підсумував Василь Томчишин.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3416