Медики Тернопільської міської клінічної лікарні №2 зробили неможливе. Вони фактично повернули з того світу молоду мешканку міста Копичинці Христину Цимбалюк. Пацієнтка потрапила в лікарню у вкрай важкому стані. У неї виявили внутрішню кровотечу, а рівень тромбоцитів у крові наближався до нуля. Оперувати таку хвору було небезпечно, та й чекати можливості не було – час ішов на хвилини. До порятунку жінки долучилася майже вся структура охорони здоров’я: медики другої лікарні, станція переливання крові, обласні спеціалісти, наукова еліта медуніверситету. Сьогодні Христина Цимбалюк іде на поправку і не може надякуватися своїм рятівникам.
Ускладнення дала краснуха
26-річна Христина Цимбалюк – мама двох крихітних близнюків. Недавно їм виповнилося 7 місяців. Жінка з дитинства хворіє рідкісним захворюванням – у її крові надзвичайно низький рівень тромбоцитів. Припускають, що хвороба виникла у неї ще в дитинстві, коли вона перехворіла краснухою. Захворювання дало ускладнення – понизився рівень так званих червоних кілець, які забезпечують зсідання крові. Показники трималися на рівні 80-90 при нормі 200-240. Але організм пристосувався до таких умов і тривалий час хвороба не приносила жінці незручностей. Ситуація загострилася у третьому триместрі вагітності. У жінки різко почав падати рівень тромбоцитів.
Христина саме спостерігалася у пологовому відділенні міської лікарні №2. Зважаючи на складну ситуацію, жінку направили у столицю – в Інститут педіатрії, акушерства та гінекології. Тільки там є обладнання, яке дозволяє надати допомогу пацієнтам з такими патологіями. У столиці Христина народила двох малюків.
Здавалося б, ніби все було гаразд, але понад тиждень тому жінка відчула різкий біль у животі. Звернулася до місцевої лікарні, але допомогти їй не змогли. Одразу направили в обласний центр. Щоб зекономити час, чоловік автомобілем доставив жінку в Тернопіль, а вже тут швидка допомога доправила її в міську лікарню №2.
– Лікарі припускали, що у животі набирається рідина, тому направили до спеціалістів обласного центру. Мене привезли під вечір. Ситуація була критична, але медики працювали дуже оперативно. Мені одразу провели всі необхідні аналізи і дослідження, зробили КТ. Встановили, що в животі набирається кров, і почали готувати до операції, – розповідає пацієнтка.
Ризики втручання були надзвичайно високі. Один апарат показував рівень тромбоцитів 20, інший – 0. Це означає, що під час операції могла виникнути крововтрата, несумісна з життям. І про це попередили рідних молодої жінки. Вони постали перед вибором: або чекати на спеціалістів зі столиці, або погодитися на операцію. Чоловік Христини обрав другий варіант. На щастя, все завершилося благополучно.
Як розповідає Христина, коли після операції їй знадобилась кров, обласний центр крові постачав препарати безперервно.
– Лікарі не відходили від мене. Вдень і вночі чергували, перевіряли мій стан, – розповідає Христина. – Дякую їм за все: чуйне ставлення, професіоналізм, турботу та співпереживання.
Спрацювала ціла команда
І справді, медики лікарні пройнялися історією молодої мами і усіма зусиллями намагалися повернути її до життя. Зізнаються, що це складний випадок і в ньому все залежало не тільки від них.
Зараз Христина йде на поправку. Почала підводитися з ліжка, ходити, їсти. Лікарі кажуть, що вже скоро вона зможе повернутися до діточок, які чекають на неї вдома. Попереду – реабілітація, але найгірше вже позаду.
– Зараз основне – підтримувати організм, уникати будь-яких ударів, синців та гематом. У післяопераційний період потрібно берегтись, не піднімати нічого важкого. Основне захворювання підтримується гормонами зі зменшенням дози відповідно до результату, – розповідає жінка.
Христина Цимбалюк висловлює подяку хірургу Богдану Ониськіву, акушер-гінекологу Ользі Івасенко, гематологу Ренаті Вибираній, лікарям Андрію Семківу, Василю Шацькому, Володимиру Чорноті, Віталію Рудому, персоналу реанімаційного відділення та головному лікарю Віктору Кміті.
Медики про цей випадок розповідають дуже скромно. Кажуть, що просто виконували свою роботу, як і кожного дня.
– Чому ми так добре спрацювали? Тому що у нас є система, яка має здатність надавати допомогу таким важким хворим. Один лікар не міг цього зробити – тут працювала ціла команда, – розповідає хірург Богдан Ониськів. – Усе залежало не тільки від медиків, а й від лаборанта, водія, який доставив кров, від кожного. Зокрема й від того, як налагоджена робота у закладі.
Попри всі складнощі у роботі галузі, каже Богдан Ониськів, медики продовжують виконувати свою роботу. Однак прикро, що увагу звертають тільки на їхні помилки і зовсім не зважають на досягнення.
Випадків, коли лікарі йдуть на такий ризик, чимало. Але вони беруть на себе відповідальність за свої рішення.
КОМЕНТАР
Віктор Кміта, головний лікар ТМКЛ №2:
– Насправді, це дуже складний випадок. Проведення таких операцій вимагає відповідного обладнання, яке знаходиться у центрах – Львові, Києві та Дніпрі. Саме тому пацієнтів з такими складними патологіями оперують лише там. Ми стояли перед вибором: викликати фахівців зі столиці, аби вони забрали пацієнтку до себе, або ж оперувати самим. І в першому, і в другому випадку ризики були дуже високі. Час ішов на хвилини. Її могли просто не довезти до Києва. А під час операції могли виникнути ускладнення несумісні з життям. Рідні дали згоду на операцію і наші фахівці прекрасно спрацювали. Відверто кажу, операція дуже складна і її результати були непрогнозовані. Вона тривала близько трьох годин, у животі виявили більше літра крові. На щастя, усе закінчилось благополучно. Хвора одужує і скоро повернеться до своїх діточок та рідних.
Добре спрацювали не тільки наші лікарі, а й обласна станція переливання крові на чолі з головним лікарем (Лучанко П.І.). Щоб зробити тромбоцитарну масу, треба мінімум чотири-п’ять донорів. Пацієнтці потрібно було чотири порції крові, тобто майже 16 донорів. Усі працювали злагоджено, і як результат – врятоване життя.
ДОВІДКА
Тромбоцити, або, як їх ще називають, кров’яні пластинки – це порівняно дрібні без’ядерні клітини крові. Головною функцією тромбоцитів є участь у процесі згортання крові. Коли утворюється рана, тромбоцити скупчуються біля місця пошкодження судини, склеюються один з одним і руйнуються (пластинки набувають форму сфери й утворюють псевдоподи – вирости, допомагають склеюватись між собою).
Джерело: Тижневик "Номер один"
3808