Як встановлено судом, у квітні 2022 року 23-річний громадянин України, уродженець м. Донецька Олексій П. добровільно вступив до збройного воєнізованого формування т. зв. 113 стрілкового полку ДНР на посаду стрільця–радіотелефоніста. Надалі у період із квітня по листопад 2022 року обвинувачений у складі свого полку спільно з окупаційними військами російської федерації допомагав облаштовувати бойові позиції ворога, чергував на блокпостах, коригував та відкривав вогонь по українських військовослужбовцях. У цей період він знаходився поблизу тимчасово окупованих сіл Томіна Балка, Станіслав та Олександрівка Херсонської області.
Так, у квітні 2022 року, перебуваючи на блок-посту поблизу с. Олександрівка, він незаконно зупинив автомобіль, на якому пересувалось подружжя К., незаконно перевірив їхні особисті документи й транспортний засіб і заборонив їхати далі.
28 квітня 2022 року, відповідно до наказу військового керівництва, Олексій П. під час чергування на бойових позиціях поблизу с. Станіслав погрожував місцевому мешканцю застосувати зброю та заборонив йому прохід маршрутом слідування.
Також у період із квітня по листопад 2022 року добровільно брав участь у злочинній діяльності свого полку на тимчасово окупованих територіях Донецької та Херсонської областей.
Крім того, у квітні 2022 року в умовах воєнного стану Олексій П. учинив державну зраду. Обвинувачений свідомо порушив свій конституційний обов’язок ( ст. 65 Конституції України) та в період збройного конфлікту не став на захист держави Україна (частини 2, 3 ст. 1 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232- XII), а в умовах військового стану вступив до збройних сил рф і взяв участь у бойових діях на боці ворога – російської федерації.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 19 квітня 2024 року Олексія П. визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 КК України (державна зрада, тобто умисне вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній, інформаційній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану) та за ч. 7 ст. 111-1 КК України (добровільна участь громадянина України в незаконних збройних, воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території). На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим Олексію П. остаточно призначено покарання у виді 15 років позбавлення волі з позбавленням права 14 років обіймати посади або займатись діяльністю в органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах чи органах, що надають публічні послуги, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
До відома: діяння за ч. 2 ст. 111 КК України караються позбавленням волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна;
– за ч. 7 ст. 111-1 КК України – позбавленням волі на строк від 12 до 15 років із позбавленням права від 10 до 15 років обіймати певні посади або займатися певною діяльністю з конфіскацією майна або без такої.
Не погодившись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просив вирок скасувати і повністю виправдати Олексія П., оскільки вважав, його вважав, що місцевий суд виніс вирок з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону: оскільки Олексій П. обвинувачувався в особливо тяжкому злочині, відповідно до вимог ст. 384 КПК України, суд був зобов’язаний роз’яснити безпосередньо обвинуваченому, а не його захиснику право на розгляд справи судом присяжних. Також вказав на відсутність доказів у матеріалах справи, що Олексій П. добровільно вчиняв протиправні дії. Крім того, судом не вжито заходів для повідомлення обвинуваченого про дату і час судових засідань.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне та обґрунтоване рішення і підстав для його скасування немає.
Зокрема, суд першої інстанції дослідив, проаналізував та правильно поклав в основу обвинувального вироку дані, що містились, зокрема у протоколах: стосовно впізнання особи за фотознімками та висновок експерта судової портретної експертизи; результатів проведення негласної слідчої (розшукової) дії, проведеної у липні 2023 року управлінням СБУ в Тернопільській області (було знято інформацію з електронних інформаційних систем месенджера “Телеграм” із прив’язкою до особистого номеру телефону обвинуваченого); огляду розміщених в мережі Інтернет відомостей про “113 стрелковый полк” ДНР; огляду сторінки Олексія П. в соціальній мережі “Інстаграм” тощо.
Досліджені міськрайонним судом докази доповнювали один одного, були взаємоузгодженими, належними та допустимими і в своїй сукупності, поза розумним сумнівом, підтверджували винуватість Олексія П. у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки.
На фото з мережі Інтернет: засуджений за державну зраду Олексій П.
При цьому доводи захисника, що місцевим судом не перевірено факт добровільності вступу його підзахисного до незаконного воєнізованого формування ДНР і що на нього міг чинитись тиск, колегія суддів визнала припущеннями, які не ґрунтувались на матеріалах провадження, а інших доказів стороною захисту в судовому засіданні не надано.
Натомість із показів свідків Євгена В. й Надії К. стало відомо, що Олексій П. із позивним “Фенікс”, вдягнений у формений одяг із розпізнавальними пов’язками та шевронами ДНР, разом з військовими російської армії у березні та вересні 2022 року перебував на блокпосту при в’їзді до с. Олександрівка зі сторони с. Станіслава на тимчасово окупованій території Херсонської області та перевіряв осіб, котрі мали намір проїхати на окуповану територію. При цьому окупант із позивним “Фенікс” під час вільної розмови зі свідком Надією К. розповів їй, що народився у м. Горлівка Донецької області та мав два паспорти – громадянина України та ДНР, що в сукупності з іншими письмовими доказами повністю спростовували твердження захисника щодо недоведеності винуватості останнього.
Стосовно доводів захисника, що місцевий суд допустив істотне порушення вимог КПК України, оскільки перед початком судового розгляду роз’яснив захисникові, а не особисто обвинуваченому його право на розгляд справи судом присяжних, то колегія суддів визнала їх безпідставними. Як випливало із матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування вчинених Олексієм П. злочинів проти основ національної безпеки здійснювалось за правилами гл. 24-1 КПК України у формі спеціального досудового розслідування (in absentia). Відповідно до вимог ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого, але за обов’язкової участі захисника. Проте всі судові повістки щодо виклику Олексія П. на судові засідання, відповідно до вимог ст. 297-5 КПК України, щоразу публікувались у центральному органі виконавчої влади – в газеті “Урядовий кур’єр” та на офіційному веб-сайті Тернопільського міськрайонного суду. Тому порушення права обвинуваченого на захист не встановлено. Тим часом, сам захисник клопотання про розгляд кримінального провадження судом присяжних не подавав.
Погодилась колегія суддів і з призначеним обвинуваченому покаранням, яке відповідало принципам справедливості та індивідуалізації, було необхідним і достатнім для виправлення Олексія П. і запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням наведеного колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Олексія П. залишила без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 19 квітня 2024 року – без змін, йдеться в повідомленні пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: зрадник, суд
3808