Ще кілька років тому Світлана Тлумацька успішно розпочинала кар’єру журналіста. А вже згодом кардинально змінила своє життя – переїхала у Польщу. Там здобула другу освіту, трохи досвіду та відкрила свою фірму, яка допомагає як полякам, так і українцям розпочати у Польщі власну справу і супроводжує їх упродовж їхньої діяльності.
Із журналістики – у право
– Світлано, ти здобула освіту журналіста і мала непогані успіхи у цій сфері. Коли і чому вирішили переїхати до Польщі?
– Журналістика була і залишається частиною мого життя. Можливо, тепер я не займаюся нею як основною діяльністю, але насправді досвід, який отримала у цій сфері, допомагає мені щоденно.
Щодо переїзду, то ми з чоловіком переїхали до Польщі, як кажуть поляки, на «сталий побит» (на постійне проживання) у 2013 році. Хоча планували зробити це значно раніше, однак через різні обставини переїзд відкладався. Потрібно було вирішити багато організаційних моментів. Основним ініціатором переїзду все-таки став наш син Дем’ян. Це та ситуація, коли наші бабусі-дідусі надіялись, що батьки будуть жити краще, наші батьки надіються, що – ми, а ми, відповідно, – що наші діти… Я хочу, щоб син мав вибір, де він хоче жити і працювати: в Німеччині, Англії чи Україні, і щоб у нього були всі можливості це зробити. Як то кажуть, не можеш змінити систему зсередини – поміняй саму систему. Насправді, кожного дня, перечитуючи новини з України, я впевнююсь, що ми зробили правильно.
– У Польщі ти здобула другу освіту. Чи не здавалося право у порівнянні з журналістикою нудною спеціальністю?
– Абсолютно ні. Я закінчила відділ права та адміністрації зі спрямованістю на вивчення роботи державних органів Польщі. Насправді дуже цікаво дізнатися, за якими правилами функціонує інша країна. Пристосовуватись потрібно було до всього: суспільства, мови, іншої культури тощо. Через те вибір спеціальності став одним із методів адаптації в іншій країні, а разом з тим і допомогою в пошуку роботи. З іншого боку, щоб займатися професійно журналістикою у Польщі, потрібно ідеально знати мову. Польська схожа з українською. Для розуміння і спілкування її можна вивчити досить швидко, однак, щоб займатися журналістикою на професійному рівні, потрібні і хороший словниковий запас, і вміння відчувати всі її відтінки й тонкощі. Тому не виключаю повернення у журналістику, але в майбутньому.
Єдина студентка-українка на потоці
– Розкажи трохи про навчання: які відмінності від освіти в Україні, яке відношення до українських студентів?
– Насправді більшість українських студентів вибирають інші спеціальності, такі як економіка, міжнародне право тощо. Мабуть, тому на потоці, де навчаються майже півтори сотні студентів, я була єдиною українкою. І вважаю, що в цьому мені дуже пощастило. Для зарахування у «виш» мені треба було здати екзамен на рівень мови В2, а вже під час самого навчання у мене були всі можливості постійно її вдосконалювати, оскільки спілкуватися доводилось тільки з поляками. Щодо самого навчання, то воно виявилось надзвичайно цікавим, оскільки викладали у нас особи, які мали багато практичного досвіду. Наприклад, у мене була можливість вчитися у надзвичайно відомих осіб, таких як професор Пьотр Вінчорек (Piotr Winczorek), який є співтворцем актуальної польської Конституції, або у професора Єжи Стемпня (Jeży Stępień), який був головою Конституційного Трибуналу в Польщі. Також викладали багато інших практиків, які з особистого досвіду могли доносити справді важливу інформацію. Щодо національних розбіжностей – ніколи не було жодного негативного ставлення. Навпаки, як студенти, так і викладачі намагалися підтримати і допомогти. Система навчання є надзвичайно чіткою. Тому для зарахування екзаменів, здачі письмових робіт та захисту дипломної потрібно єдине – вчитися і виконувати вказівки викладача.
Зараз можу оцінити і систему шкільної освіти для учнів молодших класів, оскільки Дем’ян – уже третьокласник у Польщі. Зрозумілі завдання, індивідуальний підхід до кожної дитини, часті екскурсії для дітей, які вчать практичних аспектів поведінки у суспільстві, стипендії вже із 4 класу у звичайних державних школах для найкращих учнів… Різниця в освіті Польщі й України насправді величезна.
– Сьогодні ти співвласник фірми ТОВ «Бізнес Партнер», яка допомагає вести бізнес українцям у Польщі. Чи важко було почати власну справу? Чи потрібен для цього великий капітал?
– Насправді процедури відкриття фірми в Польщі досить прості. Для людей, які займаються такою діяльністю, реєстрація ТОВ чи приватного підприємства не становить великих труднощів. Інша ситуація для тих, хто ніколи цього не робив. Правильний вибір форми господарської діяльності, заповнення судових бланків та інші процедури можуть спричинити неабиякі труднощі. Через те послугою таких фірм, як наша, користуються не тільки багато іноземців, а й самі поляки. Відкриття фірми – насправді недороге «задоволення». Мінімальний статутний капітал ТОВ у Польщі – це 5 тисяч злотих, які не обов’язково сплачувати на рахунок фірми. Багато фірм користуються так званими віртуальними офісами, що зменшує витрати на оренду приміщення. Не дорогі й бухгалтерські послуги. Мабуть, ці чинники і є причиною збільшення кількості українських бізнесменів у Польщі.
– Реєстрація власної фірми була першим практичним досвідом у цій сфері?
– Насправді до реєстрації власної фірми у мене вже був чималий досвід роботи саме у цій сфері. Довгий час я працювала у фірмі, яка займалася аналогічною діяльністю. Моє завдання полягало в обслуговуванні україно- і російськомовних клієнтів. Це фактично країни Прибалтики та Сходу. Найбільше клієнтів було все-таки з України. Тому, відкриваючи свою фірму, мені вже було відомо, як усе працює, так би мовити, із середини.
Тікають від перевірок та обмежень
– З яких причин українці реєструють фірми у Польщі?
– Податкова система Польщі надзвичайно схожа з українською. Тому для українських бізнесменів часто все доволі зрозуміло. 15% – податок від прибутку, 23% – ПДВ. Це два основних види податків для юридичних осіб. Однак сам механізм у Польщі працює по-іншому. Тут немає докучливих перевірок державних служб, якщо діяльність ведеться відповідно до законодавства. Немає обмежень із розрахунками у валюті, що також розв’язує руки для роботи з іншими країнами. Для фірм, які можуть підтвердити платоспроможність, є можливість узяти кредити та лізинги під низькі відсотки. Але, зі свого боку, державні служби вимагають дотримуватись встановлених процедур. Наприклад, якщо зміни в судовому реєстрі підприємців вносяться судом упродовж 30 днів, то немає можливості «з кимось домовитись» або «по-іншому вирішити питання», щоб пришвидшити цей процес.
– Чи багато таких фірм уже зареєстровано? У яких сферах вони, як правило, працюють?
– У Польщі українці зареєстрували понад 5 тисяч ТОВ, за даними польських ЗМІ. Це досить багато. Оскільки ще років три тому таких фірм було втричі менше. Сфери роботи українських фірм у Польщі найрізноманітніші – експорт-імпорт, агенції працевлаштування, будівельні організації, перевезення і логістика тощо. Насправді багато бізнесменів стараються розширити межі свого бізнесу, вийшовши на європейський рівень. Через те продовжують займатися тим, що їм найкраще вдавалося в Україні. Також хочеться сказати, що найбільше польських фірм відкривають українці з Києва, Дніпропетровська та Львова. Хоча є клієнти майже зі всіх областей України. З Тернопільщини також.
– Які основні вимоги ставить Польща до майбутніх бізнесменів-іноземців?
– Для відкриття бізнесу в Польщі є три вимоги: повноліття, наявність закордонного паспорта і, звичайно, невеликий стартовий капітал. Для ведення бізнесу вимога тільки одна – дотримуватись законодавства.
За корупцію карають усіх
– Під час реєстрації бізнесу в наших дозвільних центрах українці часто нарікають на корупцію. Наскільки лояльні у цьому питанні поляки? Чи взагалі контактують громадяни із посадовими особами таких установ?
– Тут усе, справді, значно простіше. Ніколи не доводилося мати стосунок чи стати свідком корупції. У Польщі навіть за 5 років після отримання хабара до в’язниці можуть посадити як особу, яка давала хабар, так і ту, яка отримала. Тому в такі речі тут не граються. Як я вже згадувала, поляки вимагають дотримання термінів адміністраційних процедур. Через це інколи власникам фірм важко змиритися з такого роду бюрократією. Однак насправді контакт директорів підприємств із чиновниками зведений до мінімуму. Наприклад, з податковою спілкуються в більшості бухгалтери, на яких фірми виписують довіреності. Для реєстрації підприємства або отримання ліцензій є такі фірми, як наша. Це допомагає підприємцям зосередитися саме на своїй основній діяльності, а не вирішувати формальності з державними структурами.
– Скільки коштує зареєструвати власну справу?
– Є кілька способів реєстрації, які відрізняються і ціною. Перший – це традиційний, через нотаріальний акт. Його вартість разом з оплатами нотаріуса та реєстраційними судовими оплатами, підготовкою комплекту документів сьогодні вартує близько 800-1000 євро. Фірма з’являється в реєстрі підприємців приблизно через 1,5-2 місяці. Якщо йти шляхом інтернет-реєстрації, то, згідно з новою процедурою, потрібні індивідуальні електронні підписи співвласників. У такому варіанті реєстрація фірми займе 2-3 тижні і приблизно 700-800 євро.
– З якими проблемами доводиться зустрічатися українцям, починаючи бізнес у Польщі?
– На «побутовому рівні» це, звичайно, мова. Інколи з партнерами чи контрагентами важко вести переговори іноземною. Хоча багато підприємців ставляться до цієї ситуації досить свідомо. Ще одним чинником є відсутність інформації щодо конкретної діяльності. Вірніше, інформація є, тільки знову ж – іноземною мовою. Тому завжди раджу перед початком реєстрації фірми ставити якомога більше запитань, щоб чіткіше розуміти план дій та процедури після того, коли людина вже стає власником фірми. З іншого боку, часто виникають ситуації, коли бізнесмени хочуть перенести схему роботи з України у Польщу, що не завжди можливо. Також є такі підприємці, котрі думають, що, відкривши фірму в Польщі, автоматично можуть без проблем отримати дозвіл на тимчасове проживання. Тут змушена розчарувати. Це неправда!
– І на завершення, чи можеш дати кілька практичних порад майбутнім бізнесменам?
– Вивчити ринок і конкурентів, хоча це, мабуть, очевидно. Шукати більше інформації, пов’язаної із планованою діяльністю. А також реально оцінювати свої можливості – як фінансові, так і організаційні. Не можна думати, що, відкривши фірму в Польщі, вона працюватиме і приноситиме прибуток самостійно, без вкладення зусиль. Є клієнти, які, наприклад, маючи будівельну фірму, заробляють дуже добре, а є такі, що стають банкрутами через кілька місяців. Насправді удача бізнесу залежить абсолютно не від виду діяльності, а від особи, яка його веде.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3808