РЕДАКЦІЙНА КОЛОНКА
Правда у всіх своя, а істина – єдина. Здається, це репліка, висмикнута з релігійної літератури. Колись я вважала її максимально влучною, проте сьогодні вона чомусь усе рідше ретранслюється на практиці.
Фільтр можливостями
Хто сьогодні оперує монолітним правом на «правду»? На жаль, гроші. Як би не було сумно мені це констатувати, але проти Бенджаміна Франкліна у паперовому вигляді протистояти важко. Причому у всьому: починаючи від дрібниць і закінчуючи суспільно-важливими речами. І з цим, мабуть, нічого не вдієш. Завжди будуть ті, чиї погляди та цінності не збігатимуться з твоїми, і навпаки. Саме з цього і починаються конфлікти: коли одна сторона намагається прищепити власні переконання іншій. Безкінечна боротьба так званого «добра» та «зла», в якій ніхто і ніколи не виграє. Та я не про це сьогодні.
Кілька місяців тому мала доволі некомфортну для себе розмову з одним місцевим політиком. Хоча, як політиком, радше тим, кого свого часу викинуло «за борт» провладної тусовки і зараз він дуже навіть не проти повернутися «в обойму». Мабуть, йому ця колонка до рук точно потрапить, тому обійдемося без прізвищ. Тим паче, що суть не в його ініціалах, а в діалозі, який між нами відбувся.
Говорили багато і про все. Найбільше мене дратувало, що він міг за одну хвилину змінювати роль «доброго поліцейського» на «злого». З хорошим усе зрозуміло, і з більшістю реплік, навіть нещирих, я й зараз погоджуюсь. Та от «злий» був цікавіший і, мабуть, відвертіший.
Мій співрозмовник (умовно назвемо його Микола) сказав доволі важливу штуку. Дослівно вже й не пригадаю, але суть у наступному: «Ти не можеш знати, чи пройдеш тест великими грошима, як не пройшли його ті, кого зараз так красиво критикуєш».
Вловили зміст? Схожу думку насправді ще колись висловив Фрідріх Ніцше. Тобто вона не нова, радше ретрансльована в сучасних реаліях. У розумінні Миколи великі гроші – це не кілька тисяч з Бенджаміном. Річ іде про значно вищі розцінки, які вимірюються не лише папером, а владою.
Не дарма «золоту лихоманку», яка мала місце кілька століть тому, ототожнювали з захворюванням. Люди гинули від того, що не могли вчасно зупинитися. Жага до збагачення і можливість втамувати цю «спрагу» засліплювали все інше. Зараз нічого не змінилося. Тільки, щоб перевірити людину, не потрібно відправляти її на Аляску, достатньо дати їй трохи більше доступу.
Микола (нагадую, що ім’я вигадане) може сміливо говорити про цей феномен, бо сам його пережив. Успішно чи ні – питання десяте. Справа ж в іншому – людина насправді найкраще перевіряється грішми. Перекладаючи цю думку на власне оточення, все більше переконуюсь у її правдивості.
Реформовані Франкліном
Якось навіть гортала в голові останні події і, не сильно стараючись, нарахувала, як мінімум, десяток знайомих, яких буквально за кілька місяців кардинально змінила влада та легкі гроші. Ще рік-два тому вони категорично відгукувались про все, що «попахувало» корупцією та хабарництвом. Зараз же спокійно оперують можливостями і навіть не згадують той час, коли критикували тих, ким мають перспективу стати самі. Вони, мабуть, і не підозрювали, що доля так їх перевіряла на стійкість. І це при тому, що у їх випадку мова йде навіть не про великі гроші, про які мені розповідав Микола. А про такі-сякі «копійки», трохи вищі за мінімальну зарплатню. Боюсь навіть уявити, що було б з ними, якби отримали шанс упіймати «велику рибину».
Мабуть, уже й на вулиці перестали б вітатися. І знаєте, що тут ще цікаво. Вони насправді не змінилися. Просто отримали нагоду проявити себе з іншого боку. Не знаю, як би я себе повела, проходячи тест на великі гроші. У всякому разі перевірити це можна буде, лише потрапивши «в обойму», в яку зараз так хоче повернутися мій знайомий Микола. Думаю, з часом він туди таки повернеться. Адже найгірше в цій історії те, що українці, які не мали нагоди перевірити свою стійкість Франкліном, попри усе продовжують повертати таких «неатестованих» до влади. Повертати і вже на наступний день бідкатись, які вони всі злодії.
Та злодіями ж вони були не завжди. Колись, які і більшість, критикували інших злодіїв, поки доля не підкинула їм іспит Франкліном, який вони з радістю провалили.
А чи встояли б ви перед великими грішми ?
Джерело: Тижневик "Номер один"
3417