Щороку наприкінці липня – початку серпня в Україні розгортається одна й та сама трагікомедія: колони вірян під прапорами УПЦ МП вирушають у хресний хід до Почаївської лаври. І щоразу суспільство ставить собі одне й те саме питання: «Знову?, це ж заборонено…» Але ми точно знаємо, що ні поліція, ні російські ракети їх не зачеплять і не важко здогадатись чому, розмірковує львівський блогер Андрій Ширун.
Дивлячись на ці кадрово-зомбоване «паломництво», складно зробити висновок, що ми маємо справу з канонічним православ’ям. Бо справжнє духовне життя зазвичай про любов, правду та захист свого дому. Натомість так звана УПЦ МП пройшла довгий шлях від релігійної інституції до повноцінного гуманітарного спецпідрозділу сусідньої держави.
Як то кажуть, молитва — молитвою, а методичка з кремля — за розкладом:
Духовність з погонами: Поки українці захищають країну від агресора, окремі діячі цієї структури роками працюють як негласна агентура ФСБ та класична «п’ята колона». Молитися за «єдинство триєдиної русі» під час повномасштабної війни — це не релігійна свобода, це чистої води гібридна робота проти власної держави.
Православ’я чи розвідданні? Мати свячених «батюшок», які корегують вогонь, переховують ворожі диверсійні групи чи зберігають у підвалах літературу про «один народ» — це, погодьтеся, дуже специфічний прояв християнської любові.
Паломництво як демонстрація сили: Всі ці масові ходи — це перш за все спроба показати: «Дивіться, ми все ще тут, і нас багато». Своєрідна перекличка для «русского мира і засліплених пропагандою батюшок» в тилу.
Справжнє православ’я в Україні — це підтримка воїнів, молебні за перемогу рідного народу та світло свободи. А от організація, чий центр досі де-факто дихає росією, служити Богу точно не може, бо не можна служити Богу і куратору в погонах майора ФСБ одночасно.
Чим швидше Україна остаточно позбудеться цього релігійно-агентського впливу, тим швидше в нас буде лад — і в духовному житті, і в питанні національної безпеки. Прибрати сміття з власної хати — це не утиски віри, це нормальна гігієна, – підсумовує Андрій Ширун.
До теми: “Хресна хода до Почаєва викликала хвилю обурення: що сталося”
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
6442