Про так звані сусідські війни можна писати романи. Не дарма в народі кажуть: «Нема більшої біди, ніж лихі сусіди». Та якщо раніше люди сварилися через земельну межу, зниклу курку чи зрубаний горіх, то у м. Монастириська підприємець уже не один рік просто під вікнами сусідів облаштував столярний цех. Переконавшись, що батогом обуха не переб’єш і добрим словом бізнесмена не переконаєш, люди звернулися до суду.
У своєму позові пані Галина зазначила, що вони з Мирославом К. є сусідами – їхні житлові будинку розташовані поруч. І все б нічого, та сусід разом із сином на першому поверсі свого житлового будинку встановили усілякі пилки, фрезери, верстати для обробки деревини й обладнали столярний цех. У процесі виробництва використовують столярний клей, легкозаймисті лаки та фарби. Відтак через неприємний запах родина Галини не тільки не може провітрити приміщення, а й вийти на городі чи у садок зібрати плоди, оскільки всі рослини вкриті тирсою і пилом від деревини, а ягоди увібрали сморід лаку. Внаслідок цього жінка, яка має хронічну хворобу легень, постійно хворіє.
До того ж столярний цех працює вдень і вночі, і через постійний різкий звук верстатів родина не може заснути, тобто порушено їхнє право на спокійний сон.
Викладені позивачкою факти підтверджено актами перевірок, проведених Монастириською міською радою. Так в акті від 2 липня 2018 року, затвердженому міським головою м. Монастириська, вказується, що у двох кімнатах першого поверху свого житлового будинку Мирослав К. облаштував столярну майстерню, при цьому відстань від розміщених на його вікнах побутових вентиляторів та витяжної системи до житлового будинку Галини Г. становить 13, 4 м.
Тим часом, відповідно до вимог ДСП 173-96 «Державні санітарні правила планування та забудови населених місць», виробничі процеси з деревообробки на верстатах та лакофарбувальних робіт вимагають створення санітарно-захисної зони не менше 50 м.
Про порушення сусідом вимог природоохоронного законодавства свідчить і відповідь Державної екологічної інспекції у Тернопільській області від 11 січня 2020 року, де вказано, що підприємець здійснював господарську діяльність за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Водночас, відповідно до ст. 6 Житлового кодексу України, надання приміщень у житлових будинках для потреб промислового характеру забороняється.
У судовому засіданні в Монастириському районному суді пані Галина розповіла, що неодноразово намагалася вирішити проблему з відповідачем, однак Мирослав К. своєї вини не визнає та свідомо ігнорує всі прохання.
Відтак суд першої інстанції заборонив підприємцю використовувати самому чи передавати у користування третім особам (скажімо, синові) приміщення свого житлового будинку для підприємницької діяльності (зокрема, виготовлення столярних виробів та дерев’яних меблів).
Однак Мирослав К. подав апеляційну скаргу, в якій просив це рішення скасувати та відмовити пані Галині у задоволенні позову, зазначивши, що він із 10 травня 2019 року припинив будь-яку підприємницьку діяльність, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За результатом апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Мирослава до задоволення не підлягає, оскільки матеріалами справи доведено, що його син, який є третьою особою у даній справі, продовжує виготовлення дерев’яних виробів на першому поверсі батьківського будинку, пояснили у прес-службі Тернопільського апеляційного суду. Тож апеляційну скаргу бізнесмена залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.
Олекса Чиж
Джерело: Тижневик "Номер один"
3809