Сьогодні, 5 жовтня, Підволочиська громада провела в останню земну дорогу свого земляка — воїна Михайла Кириліва.
1 жовтня 2026 року Михайло загинув, захищаючи Україну.
З перших місяців повномасштабного вторгнення він став до лав Збройних Сил України. Спочатку служив у роті охорони, а згодом пішов туди, де точилася справжня боротьба — на Схід, захищати нашу землю, наших людей і свою родину.
Михайло був солдатом 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Про Михайла сьогодні говорили багато. Але всі слова зводилися до одного: він був надзвичайно світлою, доброю і позитивною людиною.
Для своєї родини Михайло жив серцем. Дружина Світлана, діти, мама Ганна — його найбільша любов і опора. Він любив їх, турбувався про них, жив їхніми радощами й переживав за них.
Таким же він був і для побратимів. Ніколи не проходив повз чужу потребу, не вмів відмовляти, завжди був готовий допомогти, підказати, підтримати.
Особливе місце в житті Михайла займала його парафія — храм Пресвятого Серця Господнього. Саме тут сьогодні відбувся його похорон.
Михайло був глибоко віруючою людиною. Його духівник, отець Василь Павлюк, який очолив похоронну процесію, говорив про нього як про доброго і практикуючого християнина — людину, для якої віра і любов до Господа та ближніх були не лише словами, а життям.
Михайло при найменшій можливості не пропускав Божественної Літургії, любив колядувати, з дитинства ходив із вертепами, читав Святе Письмо, молився.
Побратими згадували, як спочатку навіть жартували з нього, коли він молився. А згодом самі говорили:
«Михайле, молися. Господь тебе чує».
І сьогодні хочеться вірити, що Господь справді почув його молитви. Прийняв Михайла у Свої обійми, а після земного шляху — у Своє Небесне Царство.
Попрощатися з Михайлом прийшло дуже багато людей — рідні, друзі, побратими, парафіяни, земляки.
Під час прощання Почесну грамоту від Головнокомандувача Збройних Сил України вручили дружині Героя Світлані. А Державний Прапор України, яким була накрита домовина Михайла, передали його синові.
Це були особливо болючі моменти — коли родина приймала останні військові почесті свого чоловіка і батька.
Сьогодні, 5 жовтня, завершилася земна дорога Михайла. Але не завершиться його присутність у серцях тих, хто його любив і знав.
Михайло Кирилів назавжди залишиться серед тих, хто віддав своє життя за Україну.
Щирі співчуття дружині, дітям, матері, сестрам, усій родині, побратимам та парафіяльній спільноті.
Нехай Господь прийме душу Михайла у Своє Небесне Царство, а рідним дасть сили пережити цю страшну втрату.
Вічная пам’ять і Царство Небесне Герою.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
6502