У Кракові (Польща) вандали знищили барельєф на могилі письменника, уродженця Тернопільщини Богдана Лепкого. Про це повідомив відомий тернопільський історик та краєзнавець Віктор Уніят.
Поет Богдан Лепкий похований у Польщі на Раковицькому цвинтарі (Cmentarz Rakowicki) у Кракові. Його могила розташована на полі XXXIV (південний ряд, гробник родини Шайдзіцьких). Письменник помер 21 липня 1941 р. у Кракові й був похований у гробниці свого товариша Ігнатія Шайдзіцького, неподалік могили С. Смаль‑Стоцького. На надгробку є напис українською мовою «Богдан Лепкий поет». У 1972 р. тут було встановлено барельєф письменника роботи скульптора Григора Пецуха.
Сьогодні цього барельєфа на гробниці вже немає. Боляче, – доповнив львівський краєзнавець Ігор Мончук.
Богдан Лепкий (повне ім’я – Богдан Теодор Нестор Лепкий) народився 9 листопада 1872 року у селі Крегулець на Тернопільщині. З шести років жив у свого діда – священника, віце-маршалка Бережанського повіту. Початкові шкільні знання йому дав домашній учитель, тому у 1878 році хлопчину відразу прийняли у другий клас звичайної школи з польською мовою навчання.
У 1883 році він продовжив навчання у Бережанській класичній гімназії й закінчив її у 1891. Вступив до Віденської академії мистецтв, але через три місяці перейшов на філософський факультет Віденського університету. З другого курсу вивчав філологію у Львівському університеті, де українську історію та літературу викладав Михайло Грушевський. У 1895 році закінчив навчання в університеті і по 1899 рік працював учителем української, польської та німецької мов і літератур, історії та географії у Бережанській гімназії.
З 1899 по 1914 рік Богдан Лепкий живе і працює у Кракові – його запросили читати лекції з української мови та літератури в Ягеллонському університеті. Одночасно він працює на посаді професора у третій краківській гімназії імені Яна Собєського і в гімназії св. Яцка, на посаді доцента на курсах підвищення кваліфікації вчителів, співпрацює з літературним об’єднанням «Молода Польща». У 1901 році стає одним із засновників «Слов’янського клубу», що видавав часопис «Swiat slowjanski». У ньому веде постійні рубрики «Руська хроніка» і «Огляд руської преси». З 1904 року співпрацює з товариством «Рідна школа» – займається виданням дитячої літератури і підручників, укладає читанку для народних шкіл, куди увійшли і його твори. Припинив співпрацю з цим товариством у 1907 році через політичні незгоди з редакцією. 1912 року Богдан Лепкий вступив до партії «Християнсько-Суспільний Союз» у Львові.
З початком Першої світової війни Лепкі переїхали спочатку у Карпати (в м. Яремчу) в надії, що війна у гори не дійде, а потім перебралися через Угорщину в Австрію. У Відні Богдан Лепкий працював у часописі «Вісник Союзу Визволення України» і в Культурній Раді. Восени 1915 року його мобілізували до австрійського війська, але завдяки клопотанням друзів у діючу армію він не потрапив – виїхав у Німеччину для освітньо-культурної роботи серед українців-військовополонених царської армії. У 1919 році працював в Українській військово-санітарній місії, яка готувала військовополонених до від’їзду додому.
У січні 1921 року Б. Лепкий перебрався до Берліна і став співробітником видавництва «Українське слово», видавав бібліотеку творів української класики та сучасної літератури. До 1923 року працював в управі Українського Червоного Хреста, був головою «Української Громади». Викладав українську літературу на курсах українознавства при посольстві УНР у Берліні, був співорганізатором Товариства Вищої Освіти. У 1925 році Лепкий повертається до Кракова й завідує кафедрою української літератури в Ягеллонському університеті. Того ж року стає головою Товариства письменників і журналістів імені І. Франка у Львові. У 1932 році отримав ступінь професора Ягеллонського університету, а у 1938 року за ухвалою уряду УНР в екзилі – звання академіка у відновленій у Варшаві Київській Могилянсько-Мазепинській академії.
Друга світова війна застала Б. Лепкого на відпочинку, на його віллі в Черче (Івано-Франківщина). У вересні 1939 року він з сім’єю повертається до Кракова. Коли німецькі окупанти закрили Ягеллонський університет, Лепкому відмовили у професорській пенсії. Залишившись без роботи, він писав статті для українських журналів, співпрацював з газетою «Краківські вісті», займався перекладацькою діяльністю. Помер письменник 21 липня 1941 року. Похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові (Польща).
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
6442