Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченого Степана Р. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 29 липня 2024 року.
Згідно з цим вироком, за невстановлених обставин у невстановлений час та місці обвинувачені Степан Р. і Геннадій М. придбали пістолет Макарова й 8 патронів до нього. У подальшому, 22 травня 2023 року Степан Р. поблизу ресторану “Топільче”, що на вул. Білогірській м. Тернопіль, зустрівся із М. П. і за 1 тис. 100 доларів США продав йому вказану зброю із набоями до неї.
19 липня 2023 року під час проведення санкціонованого обшуку квартири Геннадія М. у м. Львові правоохоронці вилучили пістолет Беретта, перероблений газо-шумовий пістолет “Валтро” та 85 бойових патронів.
Крім того, за невстановлених обставин у невстановлений час і місці Степан Р. придбав два автомати Калашнікова, військовий пістолет “VZ” (виробництва Чехословаччини) і понад 100 бойових набоїв різного калібру. 13 червня 2023 року в лісопосадці с. Озерна Тернопільського району він незаконно збув такому собі С. К. за 1 тис. 300 доларів США автомат Калашнікова та 50 патронів до нього. 29 червня 2023 року у лісопосадці поблизу с. Підгороднє Тернопільського району продав такому собі О. М. за 1 тис. 300 доларів США автомат Калашнікова та 60 бойових набоїв.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, 19 липня 2023 року Степан Р., перебуваючи у ресторані “Галич” (м. Тернопіль), за 1 тис. 600 доларів США незаконно збув С. К. військовий пістолет “VZ” і 132 патрони. Того ж дня під час санкційного обшуку за місцем проживання Степана Р. працівники поліції виявили та вилучили в нього автомат Калашнікова та бойові патрони, які обвинувачений також планував продати С. К. за 1 тис. 500 доларів США.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 29 липня 2024 року Степана Р. і Геннадія М. визнано винуватими за ч. 1 ст. 263 (носіння, зберігання, а також збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу) та за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України (носіння, зберігання, придбання, а також збут вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб). За сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим (ст. 70 КК України) обвинуваченим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяцю кожному. Однак суд визнав за можливе застосувати до Геннадія М. ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням зі встановленням 1 року іспитового строку.
До відома: санкція ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3-ох до 7 років.
Прокурор і захисник Степана Р. не погодились із судовим рішенням і подали апеляційні скарги. При цьому прокурор просив скасувати вирок Геннадію М. і призначити йому реальну міру покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі. Тим часом, захисник Степана Р. уважав, що місцевий суд не врахував збіг важких сімейних обставин в його підзахисного, пов’язаних із необхідністю лікувати тяжкохвору дружину, та призначив занадто суворе покарання. Тому просив застосувати до Степана Р. ст. 75 КК України і покласти обов’язки, визначені ст. 76 КК України.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, частково погодилась із доводами прокурора та захисника Степана Р. щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості скоєних злочинів та особам обвинувачених.
Тому, обираючи покарання, колегія суддів зважила, що Степан Р. та Геннадій М. в умовах введеного в Україні 24 лютого 2022 року воєнного стану
скоїли тяжкі, багатоепізодні злочини, але щиро розкаялись і повністю визнали свою вину та активно сприяли розкриттю інкримінованих ним кримінальних правопорушень.
Зокрема, колегія суддів зважила, що з метою покращення свого матеріального становища Степан Р. вирішив використати трофейну зброю та боєприпаси, хоча розумів наслідки своїх умисних протиправних дій і суспільну небезпеку злочинів, пов’язаних з обігом зброї, і що в умовах сьогодення це може призвести до використання зброї та бойових припасів для нанесення тілесних ушкоджень, вчинення вбивств, масових заворушень, бандитизму, розбоїв, терористичних актів та інших тяжких і особливо тяжких злочинів. Тому вчинене Степаном Р. діяння не давало підстав уважати, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, тому доводи захисника не підлягали до задоволення.
Разом із тим, колегія суддів врахувала обставини, що пом’якшували покарання: збіг тяжких сімейних обставин – тяжка хвороба дружини, на лікування якої Степан Р. і витрачав отримані кошти. Згодом вона та їхня дочка померли. Крім того, під час виконання бойового завдання отримав поранення його зять, кий служить у лавах ЗСУ. Сам обвинувачений займався волонтерством. Під час судового розгляду він добровільний передав 10 тис. грн на потреби ЗСУ та перерахував 214 тис. 720 грн внесеної застави на спеціальний рахунок для підтримки Збройних Сил України. Степан Р. – пенсіонер, позитивно характеризувався за місцем проживання. Оскільки обставин, які б обтяжували покарання, апеляційним судом не виявлено, колегія суддів прийшла до висновку про можливість призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, визначеної санкцією ч. 1 ст. 363 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України.
Стосовно покарання Геннадію М., то колегія суддів врахувала, що він також займався волонтерською діяльністю (у матеріалах провадження є подяка від 80-ої окремої десантно–штурмової бригади) і перерахував внесену заставу на підтримку ЗСУ, є особою з інвалідністю (3 група). Разом із тим, в умовах збройної агресії російської федерації проти України та введеного в Україні воєнного стану призначене йому місцевим судом покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідало тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через м’якість. Тому, зваживши на всі обставини, Геннадію М. слід призначити покарання нижче від найнижчої межі санкції статті обвинувачення із застосуванням положень ст. 69 КК України.
З огляду на наведене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченого Степана Р. задовольнила частково, вирок Тернопільського міськрайонного суду від 29 липня 2024 року в частині призначеного покарання скасувала та новим вироком остаточно призначила Геннадію М. та Степану Р. покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавленні волі на строк 1 рік 1 місяць кожному, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
50927