Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Вадима Н. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 27 квітня 2023 року.
Як встановлено судом, 22-річний солдат військової служби за контрактом Вадим Н., будучи військовослужбовцем військової частини N, в умовах воєнного стану без поважних причин вчасно не з’явився до військової частини, а проводив час на власний розсуд.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 27 квітня 2023 року Вадима Н. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (нез’явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану), та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 років позбавлення волі.
До відома: санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Не погодившись із призначеним покаранням, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу та просив застосувати до його підзахисного статті 75–76 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік і звільнити від відбування покарання з випробувальним.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що скарга захисника не містила аргументованих доводів стосовно неправильного застосування районним судом закону України про кримінальну відповідальність, що давало би підставу ще пом’якшити покарання шляхом застосування ст. 75 КК України.
Так, призначаючи Вадиму Н. покарання, суд першої інстанції врахував, що обвинувачений учинив тяжкий злочин (згідно зі ст. 12 КК України), за який передбачалось покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років; за місцем служби охарактеризований негативно, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. На підставі положень ч. 2 ст. 66 КК України, суд визнав обставинами, що пом’якшували покарання те, що Вадим Н. був учасником бойових дій; за час проходження служби нагороджений грамотами та відзнакою Президента України. Це дозволило застосувати положення ст. 69 КК України і обрати обвинуваченому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті обвинувачення, у виді 2-ох років позбавлення волі.
Разом із тим, колегія суддів зважила, що в умовах воєнного стану, коли військовослужбовці виконують свій військовий обов’язок безпосередньо у зонах ведення бойових дій, ризикуючи своїм життям та захищаючи суверенітет України, звільнення військовослужбовця, який ухилявся від виконання своїх обов’язків, від відбування покарання з випробуванням буде демотивувати та знижувати рівень військової дисципліни та боєготовності військових формувань Збройних Сил України, що є неприпустимим наслідок такого правозастосування.
Визнання обвинуваченим своєї вини і те, що він добровільно з’явився до правоохоронних органів вже після реєстрації кримінального провадження, на чому наголошувала сторона захисту, як і відомості про його участь у бойових діях і наявність нагород за сумлінну службу не можна уважати обставинами, що давали би підстави для висновку про можливість виправлення Вадима Н. без відбування покарання, і були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання шляхом застосування ст. 69 КК України.
Також колегія суддів врахувала, що Законом України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці” від 13 грудня 2022 року (чинний від 27 січня 2023 року) посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень та обмежено застосування ст. 75 КК України у випадку засудження, зокрема за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Вказані зміни до законодавства беззаперечно свідчили про підвищену суспільну небезпеку таких злочинів в умовах, коли країна вже третій рік бореться зі збройною агресією ворога.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Вадима Н. залишила без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 27 квітня 2023 року – без змін, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
7839 