Бережани – футбольне місто, мабуть найфутбольніше, якщо не брати до уваги обласний центр. Свого часу місцева «Нива» виборола для Тернопільщини путівку до другої ліги чемпіонату Радянського Союзу. Упродовж 30 років Незалежності України бережанські команди неодмінно брали участь у Всеукраїнських або обласних змаганнях. Але ця традиція може обірватися. Як повідомив головний тренер єдиної бережанської команди у чемпіонаті області «Хатки» Ігор Твардовський, усе йде до того, що нова влада Бережанської громади не зацікавлена у розвитку та популяризації футболу, тому команда може не виступати навіть на обласному рівні.
«Навіть не уявляю, щоб у Бережанах не було футбольної команди»
Легенді бережанського футболу Анатолію Петровичу Венгриновичу, котрий усе своє свідоме життя віддав футболу, прикро чути, що Бережани можуть залишитися без великого футболу.
– Це навіть не обговорюється, щоб у Бережанах не було великого футболу. Бережани – футбольне місто. Свого часу місцева «Нива» подарувала області майстрівську лігу, бережанський «Сокіл» виступав у другій лізі чемпіонату України. Багато років з успіхом бережанські команди грали у чемпіонаті УРСР і України серед команд колективів фізкультури, в тому числі я тренував ці команди. Неодноразово місцева «Нива» виходила у фінальну пульку серед аматорів, боролася за лігу майстрів, бережанські «Нива» та «Лисоня» неодноразово вигравали чемпіонат і кубок Тернопільської області. І всі ці здобутки можна в один момент загубити! Нашій владі, очевидно, непотрібно спорту, культури, головне для неї ухвалити собі великі зарплати та премії, «роздути» апарат міської ради до 70 чоловік, а про спорт і футбол можна забути. Колись ми були фанатами футболу, а влада чим могла допомагала, хотілось би, щоб і теперішня бережанська влада знайшла можливості для популяризації бережанського футболу, – з болем у серці розповідає Анатолій Венгринович.
Ветеран бережанського футболу звернувся до очільників Бережанської громади з пропозицією.
– Чому не можна трішки коштів закласти у бюджеті, зустрітися з підприємствами, організаціями? Ті ж депутати мають магазини, думаю, вони б не відмовилися допомогти рідній команді. Упевнений, що і ветерани, і прості любителі футболу відгукнуться і спільними зусиллями вдасться знайти фінансування для футбольної команди Бережанської громади. Адже молодому поколінню треба в когось вчитися і хтось їм має передавати свій великий багаж знань і вмінь, як це робили мої попередники. Бо сьогодні всі говорять про коронавірус, інфекцію, хвороби. Так, дійсно, це біда, але маємо діяти на упередження, і що, як не спорт, допоможе покращити здоров’я наших людей, бо в іншому випадку можемо знищити українську націю, – каже Анатолій Петрович.
«Щоби бережанська влада відверталася від футболу – це нонсенс»
Понад 30 років віддав бережанському футболу 55-річний Микола Ярославович Гарас. Він пограв за дубль львівських «Карпат», майстрівські команди «Буковина» з Чернівців та «Шахтар» із Горлівки і в розквіті сил перебрався до Бережан, яким вірою і правдою служив як футболіст і як тренер багато років. Йому дивно чути, що місцева влада вирішила усунутися від футболу в місті.
– Бережанщина – це край великих футбольних традицій. Це не Збараж, Заліщики, Чортків чи Підволочиськ. У пресі згадується, як ще в 1931 році бережанська «Лисоня» грала у футбол. Споконвіків тут був футбол! У Бережанах грали великі колективи, та й бережанська команда два роки брала участь у другій Союзній лізі. Я вже не роблю акцент на тому, що місцеві команди постійно в лідерах обласного футболу. Продовжувати ці традиції має підростаюче покоління. Але якщо у Бережанах не буде великого футболу, не буде дітям, які займаються футболом у секціях, на кого рівнятися, з кого брати приклад, то гріш нам ціна. Та й простим людям не буде куди піти відпочити, отримати задоволення. Я розумію, що зранку потрібно піти до церкви, а після обіду бережанці традиційно ходили на футбол. Як дорослим дядькам, яким по 60-70 років, пояснити, що в Бережанах футболу немає. Вони скажуть: люди добрі, куди все котиться? У Бережанах завжди футбол любили, люблять і будуть любити. І я не можу зрозуміти, як це залишити людей без свята! Прийшов новий мер, бережанці йому повірили, а людина хоче все, що створювалось роками, загубити. У Бережанах за моєї пам’яті, а приїхав я у наше славне місто у 1988 році з Горлівки, такого не було. Давайте зараз усе загубимо, нехай діти сидять у телефонах, гаджетах, комп’ютерах. Я не бачу логіки у діях нашої мерії? Були різні часи, в тому числі важкі в економічному плані, але щоби бережанська влада відверталася від футболу – це нонсенс. Не думаю, що в міському бюджеті немає коштів, щоби підтримати бережанський футбол. За прихильного ставлення влади певен, що й місцевий бізнес би підключився до фінансової підтримки команди, адже у наш непростий час багато ініціатив тримається на меценатстві, – каже Микола Гарас.
Микола Ярославович вирішив нагадати місцевій владі, скільки футболістів виплекала бережанська земля.
– Якщо брати з останнього покоління, то той же Ігор Швець, котрий є моїм вихованцем, виступав у вищій лізі чемпіонату України, кілька разів одягав футболку молодіжної збірної України. Хіба це не показник! У професійних командах виступав Віталій Янко. Богдан Семенець – нині провідний форвард волочиського «Агробізнесу» – команда, яка реально претендує на вихід до Прем’єр-ліги. А його рідний брат Тарас – кількаразовий чемпіон Тернопільської області у складі великогаївського «Агрона». А скільки великих футболістів пройшли через команди Бережан! Назву лише одного. Вболівальники зі стажем пам’ятають Михайла Старостяка, котрий на початку 1990-х виступав за бережанську «Лисоню». Саме наша команда дала йому дорогу у футбольне життя. Згодом він зіграв 17 матчів за національну збірну України і понад 250 поєдинків у вищій лізі чемпіонату України. Невже ці всі традиції ми в одну мить можемо загубити? – із розпачем говорить Микола Гарас.
Робоча група шукатиме футболістам гроші
Міський голова Бережан Ростислав Бортник футбольному активу громади розповів, що в казні немає достатньо коштів для фінансування дорослої футбольної команди, і в міської ради інші пріоритети, зокрема сфера охорони здоров’я. А футболістам і тренерам радив самим заробляти кошти для свого існування. Коли ж на сесії міської ради, яка відбулася 8 лютого, футбольне питання було одним з головних і за пропозицією одного з депутатів було прийнято звернення щодо розвитку футболу в громаді, мер таки трішки змінив своє ставлення до футболу. Було створено робочу групу із числа депутатів, чиновників міської ради та футбольного активу, яка має до 15 лютого дати свої пропозиції щодо можливого бюджетного фінансування футбольної команди, що представлятиме Бережани на обласному рівні, а також команди сіл громад у районному чемпіонаті. Однак одразу Ростислав Бортняк попередив, що ця сума може бути не більшою за 100 тис. грн.
Що цікаво, за інформацією пана Бортняка, його предки були одними з перших футболістів у Бережанах, тому кому як не йому, котрий нині обіймає високу посаду міського голови, продовжувати футбольні традиції у рідному місті.
Нагадаємо, у 2020 році в чемпіонаті Тернопільської області Бережанську громаду представляла команда «Хатки», якій дещиці не вистачило до призового третього місця в першій лізі. Президент цього клубу Микола Кравець і далі готовий частково фінансувати футбольну команду, але хотів би, щоб допомога була і зі сторони влади, як це було минулоріч. Адже футбол нині виконує в тому числі соціальну функцію, бо що в теперішній час може зібрати більше люду в одному місці, як не футбол?..
Віталій Попович
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", новини Тернопільщини, футбол бережани, футбол тернопільщина
3811