Останніми днями довелося спілкуватись зі своїм шкільним товаришем, який отримав грін-карту більше десяти років тому. Cкептично посміхаючись, він як точку відліку наводить у приклад курс долара: коли виїжджав, був по 5 гривень, а станом на сьогодні – 28 гривень 20 копійок. І це не межа…
Ділячись враженнями, він підкреслює, що проблеми є скрізь, але вони не залишаться без уваги, якщо потрапляють у поле зору журналістів. США продемонстрували, що в них потужні незалежні засоби масової інформації, яким довіряють прості американці, призначені не для виспівування дифірамбів «тим, хто при владі», а для прискіпливого відстежування кожного їхнього кроку і негайної реакції, коли цей крок суперечить нормам закону чи моралі (ми важко, поволі, але осягаємо це).
Переглядаючи місцеву пресу, мій товариш із посмішкою розглядає, як чиновники різних рівнів вітають один одного зі святами та ювілеями, бравуючи, хто із них успішніший.
Як можуть висвітлювати проблеми ті, кому належать телевізійні канали та періодичні видання? Звісно, у вигідному для себе ракурсі.
Слово «покращення» у більшості українців вже замість приємних сподівань викликає лише розчарування, злість і неприємне відчуття, що їх серйозно обдурили. А як може бути інакше, якщо за якихось 4 роки країна разом з народом загрузли у тривалому збройному конфлікті, боргах, економічній і соціальній кризі. Замість стабільності та доступного рівня цін отримали високий рівень інфляції, кратне підвищення цін на товари й послуги протягом кількох років. Замість поліпшення якості послуг ЖКГ – багаторазове підвищення тарифів. Замість розвитку національної економіки в цілому – країна отримала лише збільшення зовнішніх боргів, скорочення ВВП, відтік іноземного капіталу і скорочення обсягів експорту. Ввозять більше, ніж експортують. При цьому не контролюється вивіз стратегічно важливої сировини з держави – зерна, деревини…
Почали зростати борги із зарплати, найбільше заборгованість зросла в освіті – на 144,4 відсотка (до 10,593 мільйонів гривень).
Чому відбувається збільшення зарплатного боргу? Та тому, що економіка України не розвивається, а деградує: вона просто не була готова до такого суттєвого підвищення мінімальної зарплати, на яке пішов уряд у 2016 році.
Згадаймо, що 6 грудня 2016 року Верховна Рада прийняла неоднозначний законопроект №5130, який був необхідний для затвердження державного бюджету на 2017 рік і яким було передбачено одразу дворазове підвищення мінімальної зарплати в Україні – до 3200 гривень.
Тоді багато економістів попереджали, що таке різке підвищення мінімалки не може відбуватися безпідставно – без відповідного економічного зростання національної економіки. Інакше це призведе лише до підвищення темпів інфляції, відходу в тінь підприємців і накопичення заборгованості із зарплати. Але ніхто на це не звернув увагу, бо Кабінет міністрів, як і депутатів, цікавили миттєві політичні дивіденди і хоч якесь поліпшення для звіту про «великі досягнення» перед народом України.
Крім заборгованості із виплатою зарплати, українці недавно зіткнулися ще із затримкою виплати пенсій. Це сталося в липні – вперше за тривалий період часу!
Причина проста: у липні просто не було достатньо грошей для покриття дефіциту Пенсійного фонду з бюджету через те, що держава виплатила близько 9 мільярдів за зовнішніми та внутрішніми боргами.
У такому хаосі важко розібратися не те що молоді, але й людям із певним професійним досвідом. А у питаннях церкви та релігії, які сьогодні чи не найактивніше обговорюють, це значно складніше.
Єдине, що мені хотілося б відзначити, – це те, що 20 лютого 2011 року екс-глава Української греко-католицької церкви блаженніший патріарх Любомир Гузар у своїй статті запропонував об’єднати всі українські церкви в єдину Київську церкву.
Цю ініціативу підхопила нині діюча влада і використовує питання релігії для власного піару, адже ця «релігійна тема» може стати тією самою рятівною соломинкою перед виборами.
У статті 35 Конституції є фраза: «Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова».
Українці стомилися в очікуванні на «покращення». Від перших осіб держави сподіваються кардинальних дій, які будуть спрямовані на зростання економіки держави, для виходу з кризи.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3415