Про наше місто від народження до сьогодення кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України ТНПУ імені В.Гнатюка Володимир Окаринський розповів у своїй книзі «Тернопіль: місто, люди, історія (від давнини до 1991 року)».
Видання написано в науково-популярному стилі, тому орієнтоване не лише на науковців і шанувальників історії, а на всі без винятку категорії читачів. Незважаючи на доступність викладу в найбільшому на сьогодні нарисі історії Тернополя, його зміст базується тільки на перевірених фактах. Їх науковець подає не однобоко, як його попередники,а знайомить читачів з різними гіпотезами і поглядами. Він також проводить синхронність подій у різних часових проміжках у світі, Україні і в Тернополі. Зміст книжки гармонійно доповнює ціла низка ілюстрацій – карт, схем, світлин, творів мистецтва та артефактів минулого. Про свій історичний нарис його автор розповів нашим читачам.
«Зробив доступну для всіх читачів історію міста»
-Пане Володимире, до появи Вашого видання не було опубліковано повної цілісної історії Тернополя. Це основний стимул, який спонукав Вас як фахівця до написання цієї книги?
займався, вони завжди мене приводили до рідного міста. Проводив паралелі –порівнював, що в цей час відбувалося у Тернополі. Також, як Ви правильно, на мій погляд, зауважили, досі не було жодного друкованого видання про всю історію нашого міста (до кінця ХХ століття). Я вирішив заповнити цю прогалину. Тому й зробив доступну для всіх читачів у науково-популярному стилі історію міста. Над цією книгою працював приблизно п’ять років.
–Уже сам зовнішній вигляд книги вражає обсягом і якістю поліграфічного виконання.
– Тематично книга поділена на 24 розділи, які розпочинаються пов’язаними з їхніми темами розгортками з фотографій або картин. У ній 512 сторінок із крейдяного паперу, бо на кожній із них є ілюстрації. Вони дуже різноманітні – від гравюр, малюнків, портретів до фотографій. Значна частина ілюстрацій – кольорові або зроблені зі спеціальними ефектами. До кожного розділу подано карти.У зв’язку з цими чинниками, книжка не легка і не дешева, однак вона створена як ідеальний подарунок. Її вага становить 1 кг 350 г. Надрукували видання тиражем у 1000 примірників.
«200 тисяч років тому розпочалося заселення місцевості, з якої бере початок Тернопіль»
-У своєму історичному екскурсі Ви охопили епохи від заснування Тернополя і донині?
– Розповідь про Тернопіль у цій книжці я розпочав ще з передісторії нашого міста. Розділ так і називається: «Що було на місці Тернополя, коли міста ще не було». Адже 200 тисяч років тому розпочалося заселення місцевості, з якої бере початок наше місто. А Тернопіль має точну дату свого заснування – 15 квітня 1540 року. Тожу цьому виданні охоплено всі історичні періоди міста –починаючи від передісторії через призму усіх наступних епох і аж до доби Української незалежності. А конкретніше – до участі тернополян у грудневому референдумі 1991 року.
–До Вашого видання були й інші книги про історію нашого міста. Чим воно,крім того, що найбільше за охопленням епох і обсягом, відрізняється від них?
-За 16 років, відтоді як став кандидатом історичних наук (і навіть раніше), досліджуючи історіографію та різні джерела, я, звісно, цікавився й аналізував усе те, що з’являлося у різний час з історичних досліджень про Тернопіль. У Любомири Бойцун – це була дуже цікава історія простору міста, яка дозволяє полюбити кожну конкретну будівлю, вулицю, сквер тощо. В Ігоря Дуди – це історико-краєзнавча хроніка Тернополя, це увага до факту. Наскільки мені відомо, зараз виходить друга частина його дослідження – від 1944 року до середини 1990-х років. Були й інші нариси про наше місто, в одному з яких є моя спільна з Олегом Гаврилюком, Олександром Петровським та Ігорем Крочаком праця. Однак у книзі «Тернопіль: місто, люди, історія (від давнини до 1991 року)» я намагався подати історичне минуле нашого міста зовсім в іншому ракурсі, аніж у попередніх виданнях. У тому числі й тих, які з’явилися на світ у моєму співавторстві. Ця книжка є фактично розповіддю про Тернопіль для того, щоб її могли прочитати всі.Я зробив усе, щоби вона не втомлювала, а її читали з захопленням. Подав чимало в тому числі й унікальних фотоілюстрацій. Проте аж ніяк не примітизував її змісту.Наводжу багато історичних фактів, прізвища вчених і навіть наукові гіпотези щодо тієї чи іншої віхи в історії Тернополя.
«Є розповіді як про видатних і відомих, так і малознаних в історії Тернополя людей»
-Чи є у Вашій книзі історичні факти, про які не йшлося у жодному з попередніх видань про Тернопіль?
-Такі речі є, але вони розкидані по різних розділах видання.У нас люди досить однобічно оцінюють внесок в історію тієї чи іншої постаті – видатна вона чи ні. У мене ж є видатні, але серед них – і маловідомі. Є і маленькі люди, з яких переважно і складається кожна громада.Тому я коротенько розповів, у чому не пересічність тієї чи іншої персони. Є прізвища тернопільських міщан, а також інших людей, яких доля випадково сюди закинула під час різних світових подій.Наприклад, згадуються князь Дмитро Вишневецький, добре відомі й маловідомі представники клану Потоцьких, а також представники інших шляхетських родин, які у певний період володіли містом, купці, ремісники, інтеліґенти, богема. Є і гіпотеза про створення першого міського парку в XVIII столітті та інші.
– Ваша книжка ще й стилістично і за тематичною наповненістю відрізняється від попередніх видань на тему історії Тернополя?
– Перш за все ця книга не є академічною, а науково-популярною. Я свідомо не давав у ній посилання на якісь джерела в самому тексті, але в додатках до 24 розділів є рекомендована література. Вона розподілена за розділами: наукова, популярна, краєзнавча, мистецтвознавча, мемуари, публіцистика і навіть художня література. Є тут хроніка, хоч не така докладна, як в Ігоря Дуди. Однак вона певною мірою підсумовує те, про що йдеться у книзі. І новинкою у виданні є синхроністична таблиця, яка розподілена на три колонки подій: світової історії, історії України, історії Тернополя. Усі вони відповідно до часу зіставлені синхроністично. Ноу-хау також є ще один додаток під назвою «Тернопіль у ста портретах». Це відомості про сто видатних/знакових тернополян різних часів – від засновника міста до постатей часів 90-х років минулого століття. А далі вже йде іменний покажчик з усіма іменами та прізвищами, зазначеними в книзі, поряд з якими вказано сторінки, на яких їх згадано. Вони і є героями (почасти й антигероями) історії Тернополя.
– Окрім маловідомих людей, Ви, мабуть, не могли обійти повз увагою постатей, які відіграли вагому роль в історії міста?
– Звичайно. У книзі є лише декілька розділів, присвячених видатним особам. Перший із них – засновнику міста Яну Амору Тарновському, другий –найвідомішому його власнику –князю Василю-Костянтину Острозькому і третій персональний розділ присвячений першому українцю-бургомістрові Тернополя доктору Володимиру Лучаковському.
– Важливим у кожному з попередніх історичних нарисів про наше місто є культурний напрямок. Наскільки він представлений у Вашому дослідженні?
– У моїй книзі історія культури тернополян подається у більш широкому порівняно з попередніми історичними нарисами значенні. Культурою є і мода, і побут, і наука, і освіта, і мистецтво. Я також намагався показати, як із плином десятиліть і століть змінювалися звички міщан.Скажімо, коли в Тернополі почали пити каву, видали перші газети, з’явилося наукове життя, які ідеї панували в суспільному житті городян тощо.
«Попри трагічність в окупованому Тернополі спостерігалися прояви людяності…»
–Друга світова війна в історії Тернополя чомусь досі в основному асоціюється з визволенням міста від німецьких загарбників. Ви у своїй книзі теж приділили увагу лише цим чи ще й іншим її подіям?
– Щодо Другої світової війни у книзі представлено три розділи. Першим із них є «Перші совіти» – 1939-1941 рр., наступний – «Життя і смерть Тернополя під німецьким рейхом» – 1941-1944 рр., третій – «Битва за Тернопіль 1944 року».
Справді, про звільнення нашого міста написав ціле дослідження Олександр Семенів, а також є ще інші історичні розвідки. Були й науковці, які цікавилися певними відрізками німецької окупації Тернополя, але цілісної картини про неї не створили. Може тому, що це дуже трагічні сторінки в історії міста. Адже більшість євреїв, які становили майже 50 відсотків населення Тернополя, окупанти знищили. Попри трагічність і злочини гітлерівців, у цьому історичному проміжку спостерігаються і прояви людяності, коли українці, рідше поляки, переховували у себе і цим рятували євреїв від неминучої смерті. Наводяться окремі імена рятівників і врятованих. Ще однією з трагічних віх тієї доби був концтабір у районі нинішньої військової частини на вулиці Дубовецькій для військовополонених французів, бельгійців, італійців, голландців та інших. Тож у книзі йдеться про долю цих людей.
– Чи є у Вашій книзі, як і чим жили тернополяни під час німецької окупації? Відомо, що тоді, окрім страхіть розстрілів євреїв, ґетто та багато іншого, навіть відбувся матч між українською та німецькою командами.
– Наведені мною артефакти підтверджують масові розстріли не лише євреїв, а й зовні схожих на них українців. Також під час звільнення (штурму) Тернополя від німецької окупації місто було майже повністю знищене.А після війни воно вже набуло зовсім іншого вигляду. Однак у книзі є також розповіді і про побутові умови тодішніх мешканців Тернополя, і як їм жилося в окупованому німцями місті. Справді, у цей історичний період на центральному стадіоні відбулася футбольна гра, яку пізніше радянська пропаганда назвала тернопільським «матчем смерті». Це був двобій між збірною Тернополя, яка грала у зелено-чорній смугастій формі довоєнного «Поділля», і командою німецьких військових льотчиків. Таких матчів на території України було кільканадцять. Найбільш відомий серед них – між цією ж командою ВПС ІІІ-го рейху «Люфтваффе» і київським «Стартом», за який в основному виступали гравці столичного «Динамо». У Тернополі така гра відбулася у серпні 1943 року і в ній перемогу з рахунком 1:0 здобули наші земляки.Цей факт свого часу розслідував відомий тернопільський журналіст Віталій Попович.
«Про нинішнє десятиліття писати ще зарано – необхідно його переосмислити»
– Чому Ви зупинилися у висвітленні історії Тернополя на найближчому до наших днів зламі епох?
– 1991-й, за тлумаченням багатьох відомих у світі вчених-істориків, – це рік завершення так званого «короткого» ХХ століття. Так називають історичний період від Першої світової війни до оксамитових революцій на сході Європи, розвалу СРСР й утворення на його теренах нових незалежних держав. Власне на цьому періоді я вирішив поставити три крапки.
– Але з того часу вже минуло понад чверть століття, чи матиме Ваша книга продовження?
– Історії нашого міста після 1991 року я таки торкався. Майже три роки тому вийшло з друку енциклопедичне видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл» у трьох томах. У цьому колективному збірнику серед інших є і мої дослідження з історії нашого краю, в тому числі його обласного центру саме в період Незалежної України – до 2000-х років. Не зарікатимусь, що в моєї книги не буде продовження. Однак я не впевнений, що цей розділ сягне аж до сучасності. Історики вважають, що події мають «відстоятися». Зараз для нас усе виглядає по-своєму, а тому досить однобічно, але через деякий час можуть з’явитися досі невідомі факти з сучасного періоду. Їх необхідно буде переосмислити. Тому про нинішнє десятиліття писати ще зарано. Можливо, це можна буде дуже обережно зробити щодо двотисячних років.
Олесь Миколайчук
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: історик, газета, кава, новини Тернополя, номер один, Окаринський, тернопіль
3812