Як народними методами вилікувати аденоїдит

Аденоїди – це гіперплазовані мигдалики носової частини горла. Їхнє запалення, що називають аденоїдитом, переважно спостерігається у дітей віком від 3 до 10 років, проте може бути як у перші роки життя, так і після періоду статевого дозрівання. Запалення мигдаликів часто виникає як наслідок інфекційних хвороб (кір, скарлатина, дифтерія, грип тощо). Однією з ознак цього захворювання є порушення носового дихання. Також у надмірній кількості виділяється світлий або зеленуватий слизистий секрет, що заповнює носові ходи та стікає в носоглотку. Слизова оболонка носа запалена. Діти сплять з відкритим ротом, сон часто буває неспокійним та супроводжується голосним хропінням. Через недосипання вони прокидаються в’ялими та апатичними. У школярів нерідко погіршується успішність. Розростання мигдаликів супроводжується зниженням слуху, особливо під час нежитю. Змінюється мова, голос набуває гугнявого відтінку. Діти раннього віку важко оволодівають мовою. Цю недугу можна вилікувати і народними засобами, стверджує наш позаштатний консультант, медик і валеолог Галина Кожій.

– Пані Галино, ця недуга, на перший погляд, не є надто небезпечною, проте може призвести до різних ускладнень?

– Так. Постійне виділення слизистого секрету з носа спричинює припухання шкіри верхньої губи, а іноді й екзему. Рот постійно відкритий, нижня щелепа відвисає, з куточків рота тече слина, тобто обличчя дитини набуває своєрідного вигляду, що одержав назву «аденоїдне обличчя». Під час сну аденоїди збільшуються в об’ємі за рахунок більшого венозного кровопостачання (дитина дихає ротом). Постійне дихання через рот спричинює недостатнє очищення повітря від хвороботворних мікробів, часток пилу тощо. Розвиваються захворювання бронхолегеневого апарата, що призводить до деформації грудної клітки. Відсутність носового дихання порушує адекватну вентиляцію легень.

У дітей часто порушується діяльність травного каналу, виникає стійкий головний біль, розвиваються анемія, нічне нетримання сечі, ларингоспазм, астматичні приступи. Регіонарні (місцеві) – шийні, потиличні та підщелепні – лімфатичні вузли звичайно збільшені.

– Якими є основні засоби лікування гіперплазованих мигдаликів носової частини горла?

– Основним способом лікування є хірургічне видалення аденоїдних розростань, проте вони можуть у частини хворих рецидивувати. Якщо ж операція протипоказана, рекомендують такі народні методи лікування:

– закапувати у ніс сік червоних буряків по 2-3 краплі з водою 3 рази на день. Дітям віком до 3 років закапують сік печених буряків;

– закапувати в ніс сік чистотілу звичайного, розведеного водою у співвідношенні 1:1, по 2 краплі в одну ніздрю, а через 5-7 хв – у другу 2-3 рази на день. Рекомендують для лікування дітей, що не молодші за 7 років.

Для закапування застосовують настоянку хвої туї західної: 30 г молодих гілочок залити 100 мл 40% спирту етилового, настояти 10 діб. Настоянку розвести водою у співвідношенні 1:2. Закапувати по 2-3 краплі 2 рази на день упродовж 2-3 тижнів.

– Чи ефективні під час лікування цієї недуги інгаляції?

– Безумовно, при аденоїдних розростаннях ефективні інгаляції з евкаліптовою олією (по 2-3 мл на інгаляцію). Інгаляції треба проводити після попереднього прогрівання носа за допомогою припарок або гарячих компресів. Після 10-30 інгаляцій аденоїди зменшуються в об’ємі, відновлюється носове дихання, стає менше гнійних виділень, поліпшуються слух та загальний стан дитини.

– А які з народних засобів Ви би порекомендували вживати при так званій затримці секрету?

– У випадку затримки секрету для промивання носа та полоскання горла використовують настій кореневищ мильнянки лікарської: 1 чайну ложку залити 200 мл холодної води, настояти 8 год, довести до кипіння, кип’ятити 5 хв на малому вогні, процідити.

Носову порожнину можна промивати 2-3 рази на день морською водою або таким розчином: 1 чайна ложка солі та 5 крапель розчину йоду спиртового на 200 мл теплої перевареної води. Його використовують, якщо немає алергії на йод.

Рекомендують також промивати ніс відваром буряків (втягувати та випускати рідину через ніс).

– А як лікувати цю недугу при алергічному нежитю?

– Алергічний нежить призводить до розростання мигдаликів, що перешкоджає носовому диханню та посилює нежить. У цьому випадку використовують суміш трав, що мають протизапальну та знеболювальну дію, зменшують алергічну реакцію. До її складу входять такі компоненти: квіткові кошики ромашки лікарської – 5 г; трава деревію звичайного – 15 г; трава багна звичайного – 4 г; квіткові кошики нагідок лікарських – 10 г. Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 1 год, процідити. На 1 інгаляцію потрібно 40-70 мл настою. На курс лікування – 10-12 процедур.

– Чи необхідно при аденоїдиті проводити загальнозміцнююче лікування?

– Загальнозміцнююче лікування корисне і для гіперплазованих мигдаликів носової частини горла. Необхідно щоденно упродовж місяця приймати натще суміш пилку (1/2 чайної ложки) з медом (1 столова ложка), запиваючи водою. Доза розрахована для дітей віком 5-10 років. Рекомендують також суміш подрібнених плодів шипшини коричної (50 г) та смородини чорної (50 г): 1 столову ложку суміші залити 300 мл окропу, настояти 1 год, процідити і додати мед за смаком. Приймати по 1/3 – 1/2 склянки 3-4 рази на день. Можна заварювати та пити як чай ялинові пагони, зібрані у вересні. Із загальнозміцнюючих засобів при аденоїдиті призначають риб’ячий жир, препарати кальцію, аскорбінову кислоту та вітамін И, кліматичне лікування. З водолікувальних процедур при аденоїдиті для відтягання крові використовують збуджувальні обгортання живота температури 25-27 °С й литок температури 22-25°С на ніч упродовж 1 місяця. При нежитю слід ретельно очищати носову порожнину від слизу, бо він може застоюватися у її задніх відділах і хвороба набуде затяжного перебігу.

– А чи можна завдяки профілактичним народним засобам запобігти цій недузі?

– Запобігти захворюванню можна шляхом підвищення опірності організму за допомогою загартовування. Хронічний аденоїдит буває у 5% дітей віком від 3 до 14 років. Доведено важливу роль мигдаликів носової частини глотки у формуванні реакцій місцевого та системного імунітету. Саме пригніченням місцевого імунітету певною мірою можна пояснити появу захворювань, що супроводжують хронічний аденоїдит. Це гострі респіраторні вірусні інфекції, отит, хронічний тонзиліт, фарингіт, синусит. З огляду на це рекомендують проводити консервативне лікування хворих на хронічний аденоїдит. Усунення ознак запальної реакції у мигдаликах супроводжується нормалізацією місцевого імунітету. Консервативне лікування хронічного аденоїдиту проводять комплексно, під наглядом лікаря.

Олесь Миколайчук

Джерело: Тижневик "Номер один"