Молоді батьки жартують: влаштувати дитину в садок значно важче, ніж в університет. І справді, у Тернополі з дошкільними закладами неабияка проблема. Дітей у місті вдвічі більше, ніж можуть прийняти садки. Щоб зняти соціальну напругу, групи починають розширювати. Не рятують ситуацію навіть приватні садки.
Попит удвічі перевищує пропозицію
Керівництво міста тішиться: дітей стало народжуватись значно більше, ніж, скажімо, ще п’ять років тому, і це добре. Але для них не вистачає дитячих садочків – і це погано.
Різні чинники змушують батьків дуже швидко виходити з декретної відпустки і повертатися до звичного робочого ритму. Всі вони покладаються на дошкільні заклади, а знаючи непросту ситуацію з наповнюваністю, одразу після народження починають записувати діток у садки.
Сьогодні у дошкільних закладах навчаються майже 11 тисяч дітей при проектній можливості близько 6 тисяч. Тобто на кожних 100 місцях навчаються приблизно 180 дітей. Загалом у місті функціонують 352 групи.
– Згідно зі статистикою, майже 100% тернополян охоплені дошкільною освітою, але, відверто кажучи, цього показника досягнуто не тільки завдяки відкриттю нових груп та садочків. Частина закладів працює з перевантаженням. Наприклад, нещодавно у мікрорайоні «Дружба» відкрито два дошкільних заклади, але ситуація там і далі залишається складною. Тому батьки починають записувати у чергу дітей одразу після народження, – пояснює заступник міського голови Тернополя Леонід Бицюра.
До слова, «Дружба» належить до мікрорайонів, де найбільше відчувається дефіцит дошкільних закладів. Також до цього переліку належать такі густонаселені райони, як «Канада» та «Аляска».
– На даний час гострою є проблема із влаштуванням дітей у ДНЗ, які знаходяться у мікрорайонах «Новий світ» (ДНЗ №5, 25), «Дружба» (ДНЗ №3, 13, 16, 18, 19, 34, 37 та НВК №35), «Березовиця» (ДНЗ №11) та у районах «Канада» (ДНЗ №33), «Аляска» (ДНЗ №4, 14, 21), «Старий парк» (ДНЗ №12, 29, 10), «Текстерно» (ДНЗ №15, 31), – зазначив пан Бицюра. – Там є потреба у відкритті нових закладів. Частково проблему вдається вирішити у «Березовиці», при плануванні двох нових макрорайонів було передбачено будівництво нового дошкільного закладу. Крім того, сьогодні тривають переговори з одним із інститутів щодо розміщення у його приміщенні садків на 12 груп. Це дозволило б забезпечити дошкільною освітою майже 250 дітей.
Міське керівництво зізнається, що наведена статистика щодо потреб сфери дошкільної освіти потребує коригування. Річ у тім, що у місті навчаються діти з навколишніх сіл. Тож попит на заклади значно більший, ніж констатують офіційні дані.
– Цього року ми порушили питання, яке викликало великий резонанс. Мова йде про те, що у наших закладах навчаються багато дітей із навколишніх сіл і громади повинні відшкодувати кошти за надану послугу. Звичайно, це суттєво не змінить ситуації щодо наповнюваності закладів, але хоча би збільшиться надходження до бюджету. Наскільки мені відомо, не всі навколишні села мають належні умови для перебування дітей у садочках. Можливо, така норма стимулюватиме їх створити належні умови для діток і вони залишатимуться у селах. Наприклад, у Великих Гаях є приватний садок із хорошими умовами. Можливо, інші братимуть цей досвід за приклад, – наголошує Леонід Бицюра.
Управлінці кажуть, що не проти, аби у цій сфері почав працювати інвестор і відкрив у Тернополі кілька приватних дошкільних закладів. Адже іншим чином вирішити проблему не можливо. В Україні навіть започаткували практику покладання соціальних функцій на будівельні фірми, але вона не увінчалася успіхом. Будівельники отримують містобудівні умови й обмеження. Проектом передбачено будівництво садків, але роботи розбиті на дві черги. Перша – будівництво житла, друга – соціальних об’єктів. Натомість недобросовісні забудовники здають в експлуатацію житло, а до соціальних об’єктів так і не доходять.
Приватний садок – за кілька тисяч гривень
Альтернативою комунальних дитячих закладів у Тернополі стали приватні садочки. Вони хоч і виручають батьків, але не стали панацеєю. Головна причина – висока вартість послуг. У середньому перебування дитини упродовж місяця у приватному садку коштує 2,5 – 4 тис. грн. Погодьтесь, не кожна сім’я може дозволити собі такі витрати. Інколи батькам вигідніше ще рік залишитися вдома, ніж віддати всю зарплату на садок.
Точної статистики щодо кількості приватних садків у місті немає. В управлінні освіти такого моніторингу не ведуть. Та й законодавство цього не вимагає. Більше того, таким садкам не потрібно від мерії жодних дозвільних документів, як, у принципі, й ліцензії.
Оскільки єдиної бази приватних садків немає, ми вирішили пошукати такі заклади в інтернеті. Виявляється, що сьогодні вони мають нові сучасні назви – центри розвитку дитини. Очевидно, така форма роботи не обмежує керівників та педагогів, тож вони самі вправі встановлювати свої правила та порядки.
Так одні заклади працюють повний робочий день, інші – лише у визначені години. Одні забезпечують харчуванням, інші – ні. У деяких садках передбачено час на сон, в інших – лише погодинні заняття. Також на вартість послуг впливає наявність дитячого майданчика.
Такими лояльними правила організації дошкільних закладів стали після внесення змін до санітарного регламенту садків. Відповідно до них, після перенесеного інфекційного захворювання приймання дітей до дошкільного навчального закладу дозволяється лише за наявності медичної довідки закладу охорони здоров’я, в якому дитина перебувала під медичним наглядом. Діти після тимчасової відсутності у дошкільному навчальному закладі з інших причин приймаються без медичних довідок за умови відсутності явних ознак захворювання.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3415