Дбати про добробут людей – ця ідеологія є головною для вишнівчанина Юрія Головатюка впродовж усього життя. Підприємництво, волонтерство, державна служба – такий послужний список занять Юрія Петровича. Ось і зараз він є претендентом на посаду голови Вишнівецької громади від БПП «Солідарність», де й далі хоче покращувати життя своїх односельчан і жителів навколишніх сіл.
– Юрію Петровичу, значною частиною Вашого життя у певний час стало волонтерство. З чого почалася така діяльність?
– Переломним моментом, як, напевно, у більшості свідомих українців, для мене стала революція Гідності. Коли почалися події на Майдані, я саме був депутатом-опозиціонером Збаразької райради. Відповідно відправка автобусів, організація людей на Майдан лягли на мої плечі і моїх колег. Сам неодноразово виїжджав з хлопцями у Київ. Та коли «регіоналівська» влада в Збаражі за підтримки прокуратури почала різні ходи проти майданівців, моїм завданням стала боротьба в рідному районі, де розгорнувся, так би мовити, другий фронт. Тоді з однодумцями почали приймати непопулярні рішення: змусили прокурорів і суддів, які утискали активістів Майдану, залишити насиджені робочі місця. У той момент я чітко розумів, на що йду і чим це може для нас обернутися, тож діяв цілком свідомо. Внаслідок цього ми добилися результату на Збаражчині та прийшли до загальної перемоги на Майдані.
А згодом почалися страшні події на сході нашої держави, а з ними – і новий розділ у моєму житті.
– Хотілося б дізнатися про цю сторінку Вашого життя детальніше.
– З самого початку антитерористичної операції на сході думав, чим можу допомогти нашим солдатам. Потреби в хлопців були різні, та особисто я шукав, хто може шити українським військовим якісне взуття, щоб хоч трохи полегшити їм тамтешні умови. Адже в чоботях, у яких солдати ходили, вони часто мерзнули в ноги, взуття їх тиснуло і не витримувало боїв. Тому у співпраці із взуттєвиками Житомирщини ми почали передавати всім атовцям, хто потребував, комфортне взуття. У скільки нам обійшлися з того часу і до сьогодні такі передачі – не скажу, щоб не травмувати рідних. Але тільки за перший рік нашої роботи відправили в зону АТО чобіт більш ніж на 100 тис. грн. Звичайно, що передавали і одяг, і харчі, проте взуття стало основним напрямом діяльності.
– Зараз Ви – перший заступник голови Збаразької райдержадміністрації. Чому вирішили представляти владу саме в президентській команді?
– Хоч раніше, як вже згадував, був в опозиції до тогочасної влади, та коли ситуація в країні змінилася, ризикнув сам стати представником влади в районі. Сьогодні, працюючи в дієвій команді Блоку Петра Порошенка, вже помічаю багато позитивних змін в нашому краї. От, наприклад, перекриття даху Старовишнівецької та ремонти в інших школах нашої громади. Додам, що таких робіт у цих закладах не проводили з початку незалежності – весь цей час школи просто інколи задовольнялися поверхневим ремонтом. Також, завдяки підтримці Президента, реалізували програму «Шкільний автобус» і надіюсь, що районне керівництво продовжить цю роботу. Значну допомогу отримує Тернопільщина і від народних депутатів. Зараз є пропозиція від народного обранця, керівника Тернопільського обласного осередку партії БПП Тараса Юрика, щоб отримані на соціально-економічний розвиток округів гроші розподілити й на ті округи, в яких немає народного депутата від президентської партії. Якщо вище керівництво це підтримає, Збаразькому району слід чекати додаткових коштів від представників Блоку Петра Порошенка.
– Будучи заступником голови району, які потреби Вишнівецької громади бачите сьогодні?
– Передусім нам варто приділити увагу місцевій медицині. Внаслідок реформи та поділу медичної допомоги на первинну і вторинну, на долю громади випала оплата енергоносіїв та заробітна плата працівникам медзакладу. От минулого року, аби забезпечити обігрів лікарні, я запропонував угоду орендарю котельні на твердому паливі, яка діє на Вишнівеччині, щоб він надавав медзакладу тепло. Фінансово це, однозначно, несе певний тягар для нас. Але справа того варта.
Ще в громаді є певна екологічна проблема. Багато критики від опонентів звучало щодо нових очисних споруд у нашому райцентрі, тому що ціни на водовідведення довелося збільшити. Та якщо врахувати, що серед найбільших проблем сьогодні в Україні – війна, корупція і сміття, викиди з якого забруднюють середовище, а відсоток захворюваності на рак у Вишнівці більший, ніж у районі, то чи не час подбати про нашу екологію? Ще минулого року я подав відповідний проект у Фонд регіонального розвитку, з дня на день чекаю результату. Сміттєзвалище у Вишнівці хоч і паспортизоване, та не відповідає середнім критичним нормам. Планую облаштувати до нього доїзди, бо в погану погоду туди дістатися майже не можливо. На сміттєзвалищі встановити пункт, де адміністратор з комунального підприємства селища збиратиме плату за ввезення сміття. Що ж стосується оплати за такі послуги – вона окупиться в еквіваленті середнього розрахунку на здоров’я людини. Тобто якщо облаштувати сміттєзвалище, менше викидів ітиме в повітря і воду, а отже, жителі будуть здоровіші та менше грошей тратитимуть на ліки. Відтак ми зможемо наблизити наші лікарні до режиму профілактично-консультативних послуг, як це зробили в Польщі.
– Ви вже згадували про зміни у школах Вашої громади. Які ще питання в місцевій освіті залишаються невирішеними?
– Після реформування освіти забезпечення приміщень шкіл переходить до рук територіальної громади. І роботи на зразок встановлення нового шатрового даху в Старовишнівецькій школі, щодо якого я залучив кошти Фонду регіонального розвитку, будемо проводити за розподілом субвенції громади. Оскільки Вишнівецька школа буде опорною, є гроші, щоб забезпечити доїзд до неї дітям із сусідніх сіл. Також хочу заспокоїти педагогів: ми зробимо все, аби вчителі усіх шкіл громади залишилися з тією ж кількістю годин, яку мають зараз. У цьому особливо надіюся на підтримку новообраних депутатів Вишнівецької громади.
Водночас ставлю собі мету – обов’язково зберегти Вишнівецький ліцей. Адже там навчається молодь, яка не завжди може дозволити собі принаймні доїжджати у навчальні заклади, які розміщені дальше. А головне, там здобувають кваліфікацію професійні будівельники та кухарі. Хочу заспокоїти громадян, що про відчуження об’єктів ліцею і тим більше про його закриття, про що ходили чутки навколо закладу, не йдеться зовсім!
– Яка ситуація у Вишнівці та навколишніх селах з інфраструктурою?
– Чи не найбільшою проблемою наразі є плачевний стан дороги до лікарні у Вишнівці. Нещодавно був проведений поверхневий ремонт на вул. Б.Хмельницького, на продовження якого сподіваємось надалі. Тим паче, що керівництво області оголосило 2017-й роком ремонту доріг.
Щодо будівель на Вишнівеччині маю певну мрію. Оскільки сьогодні Вишнівецький палац служить водночас і місцевим будинком культури, в громаді гостро настигла потреба перенести останній, а замок – дореставрувати і залишити виключно туристичною родзинкою. Тож хотів би побудувати у Вишнівці Народний дім, який би став чудовим місцем для культурних заходів краю. Також у найближчих планах – будівництво у центрі громади великого спортивного залу – на зразок збаразького проекту.
До своїх пріоритетних завдань відношу і запровадження рейсового маршруту всередині Вишнівецької громади. До речі, автобусне сполучення з с. Бутин мені вдалося відновити.
– Чому виборці мають проголосувати за Юрія Головатюка як голову Вишнівецької громади?
– Народився і виріс я в с. Муховець, що є невід’ємною частинкою Вишнівця. Тут пройшло все моє життя. У Вишнівці разом з дружиною та дітьми проживаю досі. Тому із власного досвіду ознайомлений з проблемами як в центрі громади, так і в навколишніх селах, які сприймаю як одне ціле, як єдиний організм.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3812