Останніми днями славні Бережани не мають спокою. Місцеві мешканці з подивом дізналися, що на аукціон із продажу… туалету для інвестиційної привабливості включили земельну ділянку, на якій стоять їхні гаражі ще із 70-х років минулого століття.
Бережанська міська рада, щоби заробити додаткові кошти для наповнення бюджету, вирішила цього року продати два комунальних туалети – у центрі міста (біля ринку) та на автовокзалі. Ініціатива доволі хороша, адже їхній стан був, м’яко кажучи, дуже поганий, і якщо бережанці до такої вбиральні звикли, то гостей міста туди було соромно приводити.
Обидва об’єкти були включені в перелік на приватизацію в 2018 році. І виконавчий комітет Бережанської міської ради ухвалив рішення про проведення аукціону з продажу двох вбиралень. На офіційному сайті міської ради з’явилося відповідне оголошення. Нас зацікавив продаж туалету в центрі міста, адже його стартова ціна – 352 608 грн. – була доволі високою як для малозначимого об’єкта, який до того ж знаходиться ледь не в аварійному стані. Ніхто з місцевих не сподівався, що знайдеться людина, яка була б готова вкласти в таку будівлю величезні гроші.
Як виявилося, об’єкт був цікавий не сам по собі, а земля, яка, як ішлося в оголошенні про торги, мала би продаватися разом із туалетом: «Нежитлове приміщення, вбиральня на вул. Міцкевича, 2-Г, площа – 66 кв. м. Площа земельної ділянки – 890 кв. м, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови».
За логікою, перед тим як оголошувати аукціон і включати землю в торги, вона мала би бути вільною і необтяженою іншими будівлями. Цього не сталося, однак аукціон відбувся. Участь у ньому взяли двоє осіб, і з запропонованою ціною 374 тисячі гривень переможцем став бережанець Олег Михайлович Лаба.
Одразу після аукціону на гаражах бережанців з’явилося повідомлення про те, що «Бережанська міська рада просить у термін до 20 вересня демонтувати самовільно встановлені металеві споруди та привести земельну ділянку в належний стан. У випадку ігнорування даних вимог споруди будуть демонтовані бережанським міським комунальним підприємством «Господар» після 21 вересня».
Люди обурилися, що без їхнього відома міська рада віддала ділянку приватнику разом із… людськими гаражами при тому, що дехто з них має дозвіл на їхнє узаконення.
– Я в Бережанах у зятях, але коли сюди переїхав, то тим гаражем користувався ще мій тесть, тобто близько 40 років. А те, що документів на них немає, то ніхто в нас їх не вимагав та й немає в законі такого, щоби було право власності на тимчасову архітектурну споруду – металевий гараж. Якби ми ними користувалися з якимось порушенням, то радянська влада б на це, однозначно, відреагувала, – розповів один із користувачів гаражів на вулиці Міцкевича, 2«г» Валентин Веремеєнко.
Як виявилось, у декого із користувачів гаражів таки збереглися документи, які вказують, що вони не є незаконними, як стверджують у мерії. Так своїм рішенням виконком Бережанської міської ради депутатів трудящих ще від 26 вересня 1973 року вирішив: «Дозволити гр. Новікову Івану Яковичу встановити металевий гараж на вулиці Пушкіна». Або ще одне рішення виконкому міськради вже за незалежності України (від 31.08.1994 р. №176): «Узаконити Хойському Роману Рамизовичу, інваліду II-ої групи (армія, Афганістан) самовільно встановлений металевий гараж на вулиці Тернопільській, 4/2 (так колись називалася вулиця, де нині стоять гаражі – авт.)».
Люди, з якими довелось поспілкуватися, розповіли, що неодноразово зверталися в міську раду, щоб узаконити гаражі.
– У міській раді заяви приймати не хотіли, казали, що ця ділянка перебуває в оренді будівельної фірми «Радана», і коли цей строк закінчиться, тоді й рекомендували прийти. Але як цей термін сплинув, виявилось, що земля стала однією зі складових аукціону, а ми знову залишилися ні з чим, – каже Валентин Веремеєнко.
Варто трішки повернутися в минуле. Свого часу міська рада вже кидала оком на цю ділянку, віддавши її будівельнику під спорудження багатоповерхівки. Тоді теж виник конфлікт із користувачами гаражів і юристи «Радани» через суд добилися того, щоби самовільно встановлені гаражі були демонтовані. Однак той процес так і не розпочався, адже будівельники виявились аферистами, які «кинули» людей на гроші. Тому практично ніхто із користувачів гаражів не виконав судового рішення, та й на сьогодні вже минув строк позовної давності.
Можна провести паралелі і припустити, що земля, яка років 11-12 тому віддавалася «Радані», стала предметом торгів у 2018 році. Але це трішки не так, бо тоді фігурувала площа понад 10 сотих, а нині – менше дев’яти. Сталося це через те, що з неї виключили землю під трансформаторною підстанцією. А ще означає, що формуючи новий земельний масив, у міській раді мали би пройти всю передбачену законодавством процедуру. В тому числі і з виїздом на місце представників земельної комісії Бережанської міської ради, які мали би вислухати всі побажання (в тому числі і тих людей, що мають на цій землі гаражі) і, протокольно рекомендувавши сесії (читайте депутатам), дати дозвіл на продаж/оренду. Натомість виявилося, за словами голови земельної комісії Василя Броновського, ніхто на місце до проведення аукціону не виїздив і не вивчав питання. Бо в іншому випадку побачили б, що дана земельна ділянка обтяжена металевими конструкціями.
Питання, хто і коли для обслуговування туалету, якому, згідно з будівельними нормами, варто було б дати 1-2 метри по периметру, надав 890 кв. м? Виявилось, що це зробили міські депутати в 2017 році. Секретар ради Петро Гончар у підтвердження своїх слів продемонстрував відео голосування по цьому питанню.
Отож на аукціоні було продано лише туалет, а земля мала бути додана в оренду сесією міської ради. Бережанці, які користуються гаражами хто 20, хто 30, а хто і всі 45 років (загалом дев’ять чоловік) 17 вересня ц.р. звернулися в міськраду з заявами, щоби саме їм надати в оренду земельні ділянки для обслуговування металевих автогаражів, адже стаття 119 Земельного кодексу України чітко говорить: «Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування».
Зі схожою заявою, але на два дні пізніше, звернувся власник вбиральні Олег Лаба, який хотів для її обслуговування взяти в оренду тих самих 890 кв. м.
Минулого тижня, 27 вересня, відбулася сесія Бережанської міської ради, де розглядалися обидва питання, що безпосередньо стосувалися спірної ділянки. У сесійному залі розгорнулися гострі дебати, зокрема на слушне зауваження бережанця Степана Жеребецького, як в умови аукціону потрапила земельна ділянка 890 кв. м, коли, як виявилось, продавався лише туалет, секретар міської ради Петро Гончар відповів, що так було зроблено для інвестиційної привабливості. А на запитання нашого журналісти про те, що в людей на руках є офіційні рішення про узаконення гаражів, начальник юридичного відділу Ірина Загнійна зазначила, що це був тільки перший етап погодження, люди мали би пройти всю офіційну процедуру, в тому числі отримати землю в оренду під гаражами, виготовити проектну документацію, чого ними зроблено не було.
У підсумку слуги народу бережанцям відмовили в задоволенні їхніх заяв, бо, як говориться в рішенні, «дана земельна ділянка сформована для обслуговування та будівництва нежитлового приміщення – вбиральні, яке продано через електронний
аукціон». Водночас пану Лабі депутати «надали в оренду терміном до 1.09.2021 року
земельну ділянку площею 890 кв. м для обслуговування придбаної будівлі вбиральні».
Що цікаво, Олег Лаба живе в одному будинку зі всіма користувачами гаражів і, як більшість із нас, навіть по-сусідськи не мав би брати участі в конкурсі. Але він зробив по-своєму, як сказав у коментарі нашому виданню: «Не міг дивитися на той безлад, який твориться в самому серці Бережан. Хтось має навести порядок!»
А між тим, якщо буквально читати рішення міськради, то ця земля передбачена виключно для обслуговування туалету, натомість Олег Лаба по-своєму трактує цей документ.
Офіційно отримавши в оренду земельну ділянку, переможець аукціону і щасливий володар дев’яти соток у центрі Бережан розповів, якими будуть його наступні кроки.
– За умовами аукціону має залишитися вбиральня з її функціональним призначенням. Цього чітко буде дотримано! На решті земельної ділянки планую спорудити комерційні об’єкти. Що це буде, однозначно сказати не можу. На об’єкт мають вийти проектанти і визначити, які є обмеження і що там можна будувати, а що – ні. У планах є спорудження готелю, ветлікарні чи пекарні, – розповів Олег Лаба.
Отож маємо ще одне застереження. В умовах аукціону прописувалось, що цільове призначення лоту – для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, а в сесійному рішенні – тільки для обслуговування вбиральні. Де ж тоді правда?
Водночас на уточнююче запитання, як Олег Михайлович вирішуватиме конфлікт зі своїми сусідами по будинку, котрі мають гаражі вже на його землі, він сказав: «Можливо, там будуть збудовані гаражі і люди матимуть змогу їх викупити або ж взяти в оренду».
А тим часом «Номер один» стало відомо, що вбиральня Олегу Лабі не цікава, кілька днів тому він приніс на підпис договір до попереднього користувача туалету, щоби він і далі займався цією справою, але вже сплачував власнику щомісяця дві тисячі гривень.
Отож виявляється, Бережанська міська рада не продавала туалет, а під виглядом вбиральні хотіла продати повз прозорі процедури майже 900 кв. м території міста! Тобто туалет на 68 кв. м потягнув за собою аж 900 м навколишньої території! Цікаво, який Остап Бендер у міській раді придумав цю схему?
P.S.: Як стало відомо «Номер один», люди боротимуться за свої гаражі і готові в судовому порядку скасовувати сесійне рішення.
КОМЕНТАР
Володимир Музичка, міський голова Бережан:
– Конфлікту як такого немає. По-перше, люди без дозволів встановили металеві конструкції і є рішення суду про їх демонтаж. Якщо вони самі цього не зроблять (відповідне попередження люди отримали), то подаємо до суду і це буде зроблено за допомогою виконавчої служби. По-друге, аукціон відбувся прозоро і міський бюджет поповнився майже на 400 тис. грн. До того ж депутати ввійшли в становище людей і в рішенні сесії передбачили вишукати їм іншу земельну ділянку для гаражів.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3417