Міфів про важку атлетику існує стільки, що не всі дівчата та жінки наважуються займатися цим видом спорту. Розвінчуємо декілька домислів та стереотипів просто тут за допомогою «срібної» призерки дорослого чемпіонату Європи, багаторазової чемпіонки та рекордсменки України, учасниці чемпіонату світу Марії Хлян зі Скалата, що на Тернопільщині.
Мотивація – непотрапляння на Олімпіаду
– Маріє, що ти відповідаєш, коли чуєш, що важка атлетика – нежіночий вид спорту?
– Коли мені кажуть, що важка атлетика нежіночий вид спорту, то я відповідаю, що в сучасному світі боротьба, бокс чи навіть футбол є жіночим видом спорту, в яких дівчата показують високі результати. Важка атлетика не виняток!
– Один з поширених міфів, що всі штангістки – великі та важкі…
– Може колись були такі комплекси і стереотипи, що важкоатлетки повинні бути важкі і перекачані. У важкоатлетів, навпаки, гарно підтягнуте тіло, яке завжди привертало до себе увагу і захоплення. Великі м’язи притуплюють рухи і не дають хорошого результату у важкій атлетиці. Багато хто плутає наш вид спорту з бодібілдином, ці види трішки відрізняються.
– Чим тобі довелося пожертвувати на шляху до визнання у важкій атлетиці? Якою ціною далася та ж срібна медаль на дорослому чемпіонаті Європи?
– Щоби досягти хороших результатів, потрібно чимось жертвувати, і важка атлетика та взагалі спорт у цьому не виняток. Як для чоловіків, так і для жінок. Так – це велика, тяжка робота над собою, над своєю дисципліною, режимом, психологією! Спочатку потрібно налаштуватися, що в тебе все вийде. Бо можна добре підготуватися фізично, але якщо немає віри в те, що ти робиш, то хорошого результату можна не чекати. Справжню ціну високих результатів на міжнародних змаганнях знають самі спортсмени – а вона ой яка нелегка. Скільки поту, скільки невдалих спроб на тренуваннях і взагалі скільки всього пройде спортсмен чи спортсменка заради своєї нагороди стояти на п’єдесталі пошани. Велика мотивація була після того, як я не потрапила на Олімпійські ігри. Тоді я не опустила руки, почала ще більше працювати, бо знала, що в мене є цілі і до них треба йти! Перед Олімпіадою я зайняла 4-е місце на чемпіонаті Європи, це дуже прикре місце для спортсмена – бути за крок до медалі.
– В Україні, окрім футболу і біатлону, жоден вид спорту не знаходить якісної державної підтримки, і всі наші олімпійські медалісти досягають результатів не «завдяки», а «всупереч». Чи можеш відзначити хоч якийсь вплив держави на твій успіх чи тут все ж таки відіграли роль винятково твоя наполегливість і власна ініціатива?
– Хотілося б, щоби була більша підтримка від держави нашого виду спорту. Дякуючи нашому президенту федерації Олександру Герезі, важка атлетика непогано фінансово забезпечена. Звичайно, у підготовці спортсменів також відіграє фінансове забезпечення і області, яку вони представляють. Особисто мене фінансово підтримував президент Федерації важкої атлетики Тернопільської області Богдан Олійник. Загалом дуже вдячна за підтримку всім, хто був на моєму шляху до цієї медалі.
– Чи правда, що без фармакології у важкій атлетиці жоден спортсмен/спортсменка нічого не виграє?
– Підтримка організму, звичайно, потрібна в будь-якому виді спорту. І навіть в простому житті без спорту, бо вітаміни – дуже важлива частина нашого здоров’я і їх часто нам не вистачає. Коли ж ти займаєшся спортом, особливо на високому рівні, організм швидко виснажується, для цього і є спортивне харчування, яке підтримує організм, дає йому швидше відновлюватись і цим збільшувати результат на тренуваннях і змаганнях.
– Тебе не дратувало, що через численні скандали для більшості людей важка атлетика – дорівнює допінг? Чому найчастіше тема допінгу випливає в публікаціях саме про важку атлетику?
– Тема допінгу – дуже скандальна тема, вона в спорті існує і важка атлетика не виняток. А все через те, що кожного разу застосовують нові правила дослідження, які контролюють стан організму на зайві речовини, які туди потрапили. Пояснюючи простими словами, навіть якщо в тебе є проблеми із зубом, головними болями чи болями в животі, то є багато препаратів, які не мають жодного стосунку до спорту і до «хімії», але вони заборонені. Так в нас були випадки, що через 8 років після змагань дискваліфікували наших спортсменів, бо знаходили заборонені препарати. Але це, на мою думку, не є справедливим, бо на момент виступу їх перевіряли на заборонені препарати і тоді було все добре. Мені дуже шкода, коли спортсмен має високі титули, але після багатьох років їх просто позбавляють через те, що винайшли нову методику оцінки стану організму. Підсумовуючи, на мою думку, важка атлетика часто фігурує в плані допінгу та скандалів, тому що банально хочуть зняти нас з Олімпійської програми.
Жінки набагато більше піднімають, ніж чоловіки!
– Чи правда, що є чоловічий і жіночий гриф, якщо – так, то чим вони відрізняються?
– Так, існує жіночий та чоловічий гриф. Вони відрізняються тим, що жіночий важить 15 кілограмів, він тонший і коротший. А чоловічий гриф має вагу 20 кілограмів, він грубший і довший. Вважаю, що це дуже правильно, що так зробили, через те, що жіночі руки менші і тонші.
– Доводилося чути, що у важкоатлетів є таке поняття, як «легка» і «важка» штанга.
– Це дійсно правда, адже бувають такі дні, що тих самих 100 кілограмів літає, як хмаринка, а є такі тренування, що ті самі кілограми вже важкі, як плита, і здаються взагалі непідйомними.
– Чи є межа людським можливостям у важкій атлетиці, зокрема жіночій?
– Межі людським можливостям, у тому числі жінкам у важкий атлетиці, немає. На моє переконання, ми тільки використовуємо 30% нашої сили. У нашому виді спорту багато потрібно враховувати, зокрема – вагову категорію і вагу, яку піднімає жінка. Якщо порахувати процент власної ваги до ваги піднятої штанги, то жінки набагато більше піднімають, ніж чоловіки!
– Чи часто у Вашій кар’єрі дошкуляли травми, і чи зараз старі травми та великі навантаження не турбують?
– Не можу сказати, що в мене не було травм під час занять важкою атлетикою. На мою думку, немає таких спортсменів, щоби у їхній кар’єрі не було травм. В 2014 році я зламала запʼястя. Але ця травма не зупинила мене і наприкінці року я стала чемпіонкою Європи серед молоді до 23 років. На чемпіонаті України порвала хрестоподібну зв’язку, однак із травмою зайняла друге місце. Після операції на коліні знову приступила до тренувань і виступала на своїх останніх змаганнях, щоби зрозуміти, чи дасть мені можливість нормально рухатись моє коліно. Зараз на зміну погоди мене турбує ця травма і я навіть сміюся, що після 30 вилазять всі болячки!
Важка атлетика виховала впертість та витримку, лідерські якості та гарну самооцінку
– Спорт гартує тіло і характер. Які головні риси виховала у тобі важка атлетика?
– Спорт – дуже хороший вчитель! Хто пройшов довгу школу в спорті, в більшості у подальшому житті буде легше. Спорт виховав у мені впертість та витримку, щоби йти до своєї мети, не зважаю чи ні на що, а також лідерські якості та гарну самооцінку.
– Коли ти починала займатися важкою атлетикою у Скалаті, як тренери ставилися до дівчат?
– Звичайно, спочатку для дівчат давали невеликі навантаження, звертали увагу на самопочуття, настрій тощо. Коли почала тренування в збірній України, тоді ставлення змінились, бо ставилися більші цілі і, звісно, що таких поблажок вже не було, бо це вже був професійний спорт, а не просто захоплення.
– Побутує думка, що важка атлетика стає на заваді створенню сім’ї, народженню дітей….
– Багато хто вважає, що важка атлетика – нежіночий вид спорту, що у майбутньому будуть проблеми з народженням дітей, загалом зі здров’ям. Але це міф! Всі мої колеги, знайомі та друзі, які займалися важкою атлетикою вийшли заміж, створили сім’ї народили дітей. Я теж нещодавно стала мамою, навіть спорт допоміг виносити дитину, бо м’язи були сильні.
– Деякі спортсмени не хочуть, щоби діти йшли їхніми слідами. Як відреагуєш, якщо твоя донька скаже: «Мамо, хочу стати професійною важкоатлеткою»?
– Я не проти будь-якого спорту – чи це важка атлетика, боротьба, чи легка атлетика. І я завжди підтримуватиму свою дитину, незважаючи ні на що!
Фото з архіву Марії Хлян
Матеріал створено за сприяння Волинського прес-клубу
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: важка атлетика, Марія Хлян