Суд у Тернополі зобов’язав лікарню відшкодувати матері більше 2 млн. гривень за смерть її дитини через лікарську помилку. Про це повідомляє Адвокатське об’єднання «Самуляк та партнери».
4 червня 2018 року 4-річного хлопчика доставили до дитячої інфекційної лікарні з тяжким станом. Лікар, яка чергувала, замість менінгіту поставила неправильний діагноз – «гастроентеральна ферментопатія». Відповідно, і лікування призначила хибне. Коли хлопчику стало гірше, інший лікар теж не змінив діагноз і не зробив необхідних аналізів. Дитині не надали потрібного лікування проти менінгіту. Наступної ночі стан різко погіршився, і Артем помер у реанімації.
Експертизи підтвердили, що помилки медиків та несвоєчасне лікування безпосередньо призвели до смерті дитини.
Поліція відкрила кримінальне провадження за ч.2 ст.140 КК України, лікарям пред’явили обвинувачення і направили кримінальне провадження до суду. Лікарям загрожувало позбавленням волі на строк до трьох років.
6 листопада 2023 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду кримінальне провадження про обвинувачення лікарів у вчинені ними злочину, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України закрито із звільненням лікарів від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності на підставі статті 49 КК України.
25 вересня 2024 року мати хлопчика звернулася до Тернопільського міськрайонного суду з позовом до комунального некомерційного підприємства «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2» про стягнення з лікарні моральної та матеріальної шкоди.
28 липня 2025 року суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Т. І. повністю задовольнив цивільний позов мати хлопчика (справа №607/20829/24). В обґрунтування свого рішення суд послався на правові позиції Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року (справа № 398/571/15-ц) дійшов висновку, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, в контексті розглядуваного правового інституту, не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.
Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року (справа № 3-51гс14), вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов’язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, який був підтриманий постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року (справа № 648/2035/17).
Відтак суд констатував, що лікарі звільнені від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами, зокрема, під час кримінального провадження не встановлено відсутність події злочину, відсутність у їх діях (бездіяльності) складу злочину, непричетність відповідної особи до скоєння злочину, кримінального правопорушення, тож презумпція вини завдавача шкоди неспростована.
Суд взяв до уваги, що у цій справі йдеться про матір, у якої в закладі охорони здоров’я помер її малолітній син. Позивач зазначає, що ще вчора вона з сином жартували, сміялися, плакали разом, конфліктували, а сьогодні особливий світ, наповнений присутністю рідної людини, перестав існувати. Позивач перманентно переживає складні психологічні етапи, що є морально виснажливим для неї та впливає на стан її здоров’я. Позивач стверджує, що смерть дитини вплинула на її життя, у тому числі на продуктивність її праці, що передусім залежить від емоційно-психологічного стану особи.
Відповідно до матеріалів справи існує нерозривний причинно-наслідковий зв’язок між діями медичних працівників , які не відповідали встановленим нормативним вимогам лікування, та смертю малолітнього хлопчика.
Суд взяв до уваги, що у цій справі йдеться про смерть малолітньої дитини, життя якої перебуває під особливою охороною держави. Йдеться про дитину, смерті якої, згідно з висновками експертиз, за умови надання належної медичної допомоги, зокрема при своєчасній діагностиці безпосередньо після госпіталізації, можна було б уникнути.
Суд вийшов з концепції неможливості знайти справедливий матеріальний еквівалент стражданням, які особа переживає у зв’язку з втратою близької людини, особливо, коли йдеться про втрату, що її батьки переживають з приводу втрати своїх малолітніх дітей. На думку суду, біль і страждання від такої невідворотної втрати, неможливість відновити попередній стан життя людини може оцінити лише особа, яка зазнала таких страждань. Відтак, в основі визначення розміру моральної шкоди, за обставин цієї справи, варто брати величину, яку вважає розумною та справедливою сама особа, яка зазнала таких страждань
Інтереси матері дитини в суді представляв Керуючий партнер Адвокатське об’єднання «Самуляк та партнери» Володимир Янчишин, позов підготувала Анастасія Німко.
P.S.: Ця справа яскраво продемонструвала, що закриття кримінального провадження за закінченням строків давності на підставі статті 49 КК України не звільняє особу від цивільної відповідальності. Більше того, в цивільній справі діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. У цивільному процесі мова, зазвичай, йде про м’якший стандарт доказування “баланс ймовірностей”. Водночас у кримінальному судочинстві закріплено значно вищий стандарт “поза розумним сумнівом”, де обвинуваченню потрібно своєю аргументацією виключити будь-які розумні контраргументи захисту. Звичайно, рішення суду не є остаточним. Матір хлопчика, ще чекає виснажливий процес в апеляції і Верховному суді.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
7391