Максимально можливий розмір штрафу призначив Тернопільський апеляційний суд викладачу вишу за спробу допомогти знайомому ухилитись від призову за мобілізацією.
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду повністю задовольнила апеляційну скаргу прокурора на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 13 жовтня 2025 року.
Як встановлено судом, у квітні 2025 року викладач одного з вишів м. Тернополя Сергій Ш. одержав від Олександра П. неправомірну вигоду на загальну суму 1600 доларів за те, що мав посприяти його працевлаштуванню до одного з тернопільських ВНЗ. Відповідно до ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, це надавало би останньому право на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією. Крім неправомірної вигоди, за свої послуги Сергій Ш. вимагав щоби Олександр П. у подальшому віддавав нараховану йому заробітну платню, хоча фактично він працювати викладачем не буде. 24 квітня 2025 року під час отримання останньої частини суми неправомірної вигоди Сергія Ш. затримали правоохоронці.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 13 жовтня 2025 року Сергія Ш. визнано винуватим за ч. 2 ст. 369-2 КК України (одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави) та призначено покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 3-ох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило 51 тис. грн. Також із нього на користь держави стягнуто 8 тис. 22 грн 60 коп. судових витрат.
До відома: санкція ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у виді штрафу від 2-ох тисяч до 5 тисяч 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від 2-ох до 5 років.
Не погодившись із рішенням суду в частині призначеного покарання, прокурор подав апеляційну скаргу і просив цей вирок скасувати і новим вироком призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, тобто 5 тис. 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило 93 тис. 500 грн. В обґрунтування своїх вимог вказав, що розмір призначеного штрафу менший за розмір доходу, отриманого Сергієм Ш. внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Уважав, що місцевий суд не взяв до уваги, що обвинувачений вчинив корупційне кримінальне правопорушення і призначив покарання, яке не відповідало ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого через м’якість.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що при винесенні вироку та визначенні розміру штрафу суд першої інстанції безпідставно не застосував ч. 2 ст. 53 (розмір штрафу) і п. 1 ч. 1 ст. 65 (загальні засади призначення покарання) КК України.
Ухвалюючи новий вирок, колегія суддів виходила з положень ч. 2 ст. 53 КК України, якими визначено, що основне покарання у виді штрафу в розмірі понад 3 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян не може бути меншим за розмір незаконного доходу, отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд повинен призначати покарання у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачала відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 даного Кодексу, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом’якшували та обтяжували покарання.
Так, згідно з фактичними обставинами, Сергій Ш. отримав від Олександра П. неправомірну вигоду на загальну суму 1600 доларів США (за курсом НБУ на час вчинення злочину це становило 66 тис. 672 грн). Тому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 КК України, розмір штрафу не міг бути меншим за розмір доходу, отриманого Сергієм Ш. внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За таких обставин колегія суддів визнала обґрунтованими доводи прокурора, що призначення покарання у виді штрафу в наближеному до мінімального розмірі не відповідає характеру та ступеню суспільної небезпеки конкретного діяння, оскільки не впливало на формування думки інших осіб про неприпустимість вчинення корупційних правопорушень, особливо пов’язаних із перешкоджанням процесу мобілізації в умовах воєнного стану.
Разом з тим, при визначенні виду покарання, яке необхідно призначити Сергію Ш. в даному випадку, апеляційний суд вказав, що оскільки в апеляційній скарзі прокурор просить призначити покарання у виді штрафу, то в силу вимог ст.404 КПК призначити більш суворий вид покарання за результатами апеляційного розгляду неможливо.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 65 КК України, зваживши на наведені у вироку фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, та взявши до уваги обставини, які пом’якшували вину Сергія Ш., а саме, що він раніше не судимий, повністю визнав свою вину і щиро розкаявся, колегія суддів прийшла до переконання про наявність підстав для призначення покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, визначеному санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК України
Зважаючи на наведене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора задовольнила і призначила Сергію Ш. покарання у виді штрафу в розмірі 5 тисяч 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 93 тис. 500 грн. Крім того, Сергій Ш. ще повинен буде сплатити на користь держави 8 тис. 22,6 грн судових витрат, – повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
6849